Woman freed from - Part 2

“Woman freed from stress of ex-employer”

- Part 2

<Continued>

… By visiting her old employer every now and then, she came to the conclusion that it was still difficult to change something within the corporate culture. She did notice that other employees had had similar experiences. It did not stop at temporary ‘sick leave’. She was able to find out from them how the working atmosphere had developed during her departure. The concerns about ‘unequal treatment’ had become a fact for her, because her complaint was being processed. She received an answer from the municipality: however, for her it was a subject that could no longer be kept quiet. Telling her story eventually gave her the satisfaction she had hoped for. But at a certain point she realised that there were only a few people around her who could really understand her. Because she had been looking for housing for a long time and had made inquiries here and there, she managed to find peace with herself - in between times. The people she knew were of different origins. There was not one among them who was the same. In her eyes, every person was just a little bit different from the rest. That made it a bit exciting. In her case, it took some effort to find (and dare to find) a certain amount of trust with someone, because at such a meeting she immediately sensed who did or did not belong in her ‘street’. It did not matter which ‘direction’ someone came from. She interpreted a ‘direction’ in her own way. One day she let an acquaintance know that looking for a suitable conversation partner was not her goal. However, she left aside others who ‘had to’ tell her what she was doing with her life. She had experienced a lot of that in the past. She had once come into company with both men and women in her environment. Not everyone could easily enter into a real conversation with her, even though she was socially inclined by nature. The work as volunteer gave her some courage to make something of her life. She also found contact with people important. She considered it a priority that this had to come from both sides. Otherwise, things could turn out differently later. The good connection with her current manager (whom she did not see as a ‘boss’) did her good. Certainly at a time when she was struggling with her own life. She took the ‘love and hope’ she received from her parents with her into her life. After that time, she decided to take a pet into her home. She loved him. During the time of her homelessness, the ‘animal’ was the only one who could give her light. She got a different impression of people who talked about her. For example, she got ‘shivers’ down her spine from certain people. Communicating with them did not always go smoothly. Because she preferred not to accept direct advice from others and lived her own life in her own way, she felt less dependent on them. If she had wanted something, she would have done it a long time ago and not in a way that the other person hoped for. She talked about the way some people painted a certain picture of her. When they mentioned unkind remarks that were made by them, she did not pay full attention to them. That was something she was working on. Even though this subject was quite uncomfortable in her ‘field’. No one should decide what she did with her life. She did not need a guide for that. She also did not consider people she saw on the street and occasionally talked to as real ‘lone walkers’. In her eyes, they got a dog mainly because they wanted to get in touch with someone. Not because of their ‘loneliness’ as most people thought. They then believed that people got a dog to hide their loneliness. According to her, this idea would not be entirely correct. She soon felt strongly that some of these people got a dog to get in touch with someone else. Having a chat could have been more or less the real reason. Moreover, she believed that there were people who got a dog who did not do so out of love. What happened in the house were stories that probably not everyone got to hear. She saw several things that people would rather not open their mouths about. Besides, she wasn't really interested in that. Her own pet meant almost everything to her, besides the unpleasant aspects of life. Since she had cared for him from the beginning and often crawled into her bed, it filled her life with warmth and energy. It was the only hope to get through her day. After work, she longed to cuddle him. She had finally achieved her goal of finding a suitable place to live after an eight-year waiting period. Someone who visited the apartment for a viewing decided not to take it. The opportunity would be hers. She didn't fancy spending time outside in the cold with her pet. She decided to take the plunge and say yes to the house offered by the housing corporation. In the neighbourhood where she lived... <To be continued>

“Vrouw van stress ex-werkgever bevrijd”

- Part 2

<Vervolg>

… Door eens in de zoveel tijd bij haar oude werkgever langs te gaan, kwam ze tot de conclusie dat het nog moeilijk was iets binnen de bedrijfscultuur te veranderen. Wel merkte ze op dat andere werknemers dergelijke ervaringen hadden meegemaakt. Het bleef niet alleen bij tijdelijke ‘ziekmelding’. Zij wist van hen te vernemen hoe de werksfeer zich gedurende haar afscheid zich had ontwikkeld. De zorgen bij ‘ongelijke behandeling’ was voor haar een feit geworden, want men nam haar klacht in behandeling. Een antwoord ontving zij dan ook van de gemeente: echter, het was voor haar een onderwerp dat niet langer verzwegen moest blijven. Het vertellen van haar verhaal gaf haar uiteindelijk die voldoening waarop zij hoopte. Maar op een gegeven moment realiseerde zij zich dat er maar weinig mensen in haar omgeving waren die haar echt goed konden begrijpen. Omdat zij al langere tijd op zoek was naar huisvesting en hier en daar informeerde, lukte het haar enigszins om - tussen de bedrijven door - vrede met zichzelf te vinden. De mensen die zij kende, waren van verschillende afkomst. Er was er niet één tussen die ook maar dezelfde was. Ieder persoon was in haar ogen net even iets anders dan de rest. Dat maakte het een beetje spannend. Om een zeker vertrouwen bij iemand te kunnen (en durven te) vinden, koste in haar geval een zekere moeite, omdat zij in eerste instantie bij een dergelijke ontmoeting al meteen aanvoelde wie wel of niet in haar ‘straatje’ thuis hoorde. Daarbij maakte het niet uit welke ‘richting’ iemand kwam. Een ‘richting’ interpreteerde ze op haar eigen manier. Op een dag liet ze een bekende weten dat het zoeken naar een geschikte gesprekspartner niet haar doel was. Anderen die haar ‘moesten’ vertellen wat zij met haar leven deed, liet ze echter aan de kant. Daar had ze in het verleden veel van mee gemaakt. Met zowel mannen als vrouwen raakte ze ooit in gezelschap in haar omgeving. Niet iedereen kon eenvoudig met haar in een echt gesprek komen, ook al was zij van zichzelf sociaal ingesteld. Het werk als vrijwilliger gaf haar enige moed om iets van haar leven te maken. Het kontakt met mensen vond ze dan ook belangrijk. Dat dit natuurlijk van beide kanten moest komen, vond ze een prioriteit. Anders kon het later best eens anders verlopen. De goede klik met haar huidige leiddinggevende (die zij overigens niet als ‘baas’ zag) deed haar goed. Zeker in een tijd waarin zij met haar eigen leven worstelde. De ‘liefde en hoop’ die zij van haar ouders kreeg nam ze in haar leven mee. Na die tijd besloot ze een huisdier in huis te nemen. Ze hield van hem. In de tijd van haar dakloosheid, was het ‘beestje’ de enige die haar licht kon geven. Mensen die het over haar hadden, kreeg ze een andere indruk van. Zo kreeg ze van bepaalde personen ‘rillingen’ over haar rug. Het communiceren met hen verliep niet altijd even soepel. Omdat ze liever geen direkt advies van anderen aannam en haar eigen leven op haar manier leidde, voelde ze zich minder van hen afhankelijk. Als ze iets gewild had, had ze het al langer gedaan en niet op een manier waar de ander op hoopte. Zij vertelde over de manier waarop sommigen een bepaald beeld van haar schetsten. Bij het aanhalen van onvriendelijke opmerkingen die door hen werd gedaan, schonk ze geen volop aandacht aan. Dat was iets waar ze aan werkte. Ook al lag dit onderwerp in haar ‘terrein’ best ongemakkelijk. Niemand moest ook maar beslissen wat ze met haar leven deed. Daar had ze geen gids voor nodig. Ook over mensen die zij weleens op straat zag en af en toe ermee in gesprek ging, beschouwde ze niet als echte ‘eenzame wandelaars’. In haar ogen namen zij een hond voornamelijk omdat zij in kontakt met iemand wilden komen. Niet vanwege hun ‘eenzaamheid’ zoals de meesten ervan dachten. Zij meenden dan te geloven dat men een hond in huis haalde om de eenzaamheid te verbergen. Volgens haar zou deze gedachte niet helemaal kloppen. Al gauw voelde ze sterk aan dat een deel van deze mensen een hond nam voor het in gezelschap komen met een andere. Een praatje maken zou min of meer de ware reden geweest kunnen zijn. Bovendien geloofde ze dat er mensen waren die een hond namen die dit niet uit liefde deden. Wat zich daarmee in huis afspeelde, waren verhalen die waarschijnlijk niet iedereen te horen kreeg. Zo zag ze meerdere dingen waar men liever niet zijn mond voor opendeed. Trouwens, dat interesseerde haar niet echt. Haar eigen huisdier betekende, naast de vervelende kanten van leven, vrijwel alles voor haar. Sinds zij hem vanaf het begin verzorgde en vaak bij haar in bed kroop, vulde dit haar leven met warmte en energie. Het was de enige hoop om zo haar dag door te komen. Na haar werk, verlangde ze hem te knuffelen. Haar doel had ze uiteindelijk bereikt bij het vinden van een geschikte woonruimte na een acht jaar durende wachttijd. Iemand die het appartement bezocht voor een bezichting, besloot deze niet te nemen. De kans zou voor haar zijn weggelegd. Buiten in de kou met haar huisdier doorbrengen, zag ze niet zitten. Ze besloot de knoop door te hakken en Ja te zeggen tegen de aangeboden woning via de Woningcorporatie. In de buurt waar ze leefde … <Wordt vervolgd>

„Frau vom Stress des Ex-Arbeitgebers befreit“

- Teil 2

<Fortsetzung>

… Durch gelegentliche Besuche bei ihrem alten Arbeitgeber kam sie zu dem Schluss, dass es immer noch schwierig war, innerhalb der Unternehmenskultur etwas zu ändern. Sie merkte jedoch an, dass andere Mitarbeiter ähnliche Erfahrungen gemacht hätten. Es blieb nicht bei vorübergehenden „Krankschreibungen“. Von ihnen konnte sie erfahren, wie sich das Arbeitsklima während ihrer Pensionierung entwickelt hatte. Die Befürchtungen einer „Ungleichbehandlung“ seien für sie Realität geworden, denn ihrer Beschwerde sei Rechnung getragen worden. Von der Gemeinde bekam sie eine Antwort, für sie sei das Thema allerdings nicht länger totzuhalten. Das Erzählen ihrer Geschichte gab ihr endlich die Befriedigung, auf die sie gehofft hatte. Doch irgendwann merkte sie, dass es in ihrem Umfeld nur wenige Menschen gab, die sie wirklich verstehen konnten. Da sie schon seit längerem auf Wohnungssuche war und hier und da Anfragen stellte, konnte sie zwischendurch auch mal zur Ruhe kommen. Die Menschen, die sie kannte, waren unterschiedlicher Herkunft. Es gab nicht einen unter ihnen, der auch nur gleich war. In ihren Augen war jeder Mensch einfach ein kleines bisschen anders als der Rest. Das hat es etwas spannend gemacht. In ihrem Fall erforderte es einige Anstrengung, ein gewisses Maß an Vertrauen zu jemandem aufzubringen (und zu wagen), da sie bei einer solchen Begegnung sofort spürte, wer zu ihrer „Straße“ gehörte und wer nicht. Dabei spielte es keine Rolle, aus welcher „Richtung“ jemand kam. Sie interpretierte eine „Richtung“ auf ihre eigene Weise. Eines Tages teilte sie einer Bekannten mit, dass es nicht ihr Ziel sei, einen geeigneten Gesprächspartner zu finden. Allerdings ignorierte sie die anderen, die ihr eigentlich sagen „sollten“, was sie mit ihrem Leben anfangen sollte. Davon hatte sie in der Vergangenheit schon viel erlebt. Sie hatte einst sowohl Kontakt mit Männern als auch mit Frauen aus ihrem Umfeld. Obwohl sie von Natur aus ein geselliger Mensch war, fiel es nicht jedem leicht, mit ihr ein echtes Gespräch zu führen. Die Arbeit als Die ehrenamtliche Tätigkeit gab ihr den Mut, etwas aus ihrem Leben zu machen. Der Kontakt zu Menschen war ihr wichtig. Sie hielt es für vorrangig, dass dies von beiden Seiten kommen müsse. Sonst hätte es später anders kommen können. Der gute Draht zu ihrem jetzigen Vorgesetzten (den sie nicht als ihren „Chef“ betrachtete) tat ihr gut. Besonders zu einer Zeit, als sie mit ihrem eigenen Leben kämpfte. Sie nahm die „Liebe und Hoffnung“, die sie von ihren Eltern erhielt, mit in ihr Leben. Nach dieser Zeit beschloss sie, sich ein Haustier anzuschaffen. Sie liebte ihn. Während ihrer Obdachlosigkeit war das „Tier“ das einzige, das ihr Licht spenden konnte. Von den Leuten, die über sie redeten, hatte sie einen anderen Eindruck. Manche Leute ließen ihr einen Schauer über den Rücken laufen. Die Kommunikation mit ihnen verlief nicht immer reibungslos. Da sie lieber keine direkten Ratschläge von anderen annahm und ihr Leben auf ihre eigene Weise lebte, fühlte sie sich weniger von ihnen abhängig. Wenn sie etwas gewollt hätte, hätte sie es schon längst getan und nicht auf die Art und Weise, die sich die andere Person erhofft hatte. Sie sprach darüber, wie manche Leute sie auf eine bestimmte Art und Weise darstellten. Als sie unfreundliche Bemerkungen von ihnen zitierte, schenkte sie ihnen nicht die volle Aufmerksamkeit. Daran arbeitete sie. Auch wenn dieses Thema in ihrem „Revier“ ziemlich unangenehm war. Niemand sonst durfte entscheiden, was sie mit ihrem Leben anstellte. Einen Führer brauchte sie dafür nicht. Auch Menschen, die sie auf der Straße sah und mit denen sie gelegentlich sprach, betrachtete sie nicht als wirkliche „Einzelgänger“. In ihren Augen haben sie sich vor allem deshalb einen Hund angeschafft, weil sie Kontakt zu jemandem aufnehmen wollten. Nicht wegen ihrer „Einsamkeit“, wie die meisten dachten. Damals glaubte man, man hole sich einen Hund ins Haus, um seine Einsamkeit zu verbergen. Ihrer Ansicht nach wäre diese Vorstellung nicht ganz richtig. Sie war bald davon überzeugt, dass sich manche dieser Leute nur einen Hund anschafften, um Gesellschaft zu haben. Der wahre Grund dürfte mehr oder weniger darin bestanden haben, Smalltalk zu machen. Darüber hinaus glaubte sie, dass es Menschen gebe, die sich einen Hund anschafften, ohne dies aus Liebe zu tun. Was in dem Haus geschah, waren Geschichten, die vermutlich nicht jeder zu hören bekam. Sie hat mehrere Dinge gesehen, über die die Leute lieber nicht den Mund aufmachen. Außerdem war sie daran nicht wirklich interessiert. Das eigene Haustier bedeutete ihr, neben den unangenehmen Seiten des Lebens, fast alles. Da sie sich von Anfang an um ihn kümmerte und oft in sein Bett kroch, erfüllte dies ihr Leben mit Wärme und Energie. Es war ihre einzige Hoffnung, den Tag zu überstehen. Nach der Arbeit sehnte sie sich danach, ihn zu umarmen. Nach acht Jahren Wartezeit hat sie ihr Ziel, eine geeignete Unterkunft zu finden, endlich erreicht. Jemand, der die Wohnung zur Besichtigung besichtigt hatte, entschied sich, sie nicht zu nehmen. Sie hätte die Gelegenheit dazu. Sie hatte keine Lust, mit ihrem Haustier Zeit draußen in der Kälte zu verbringen. Sie beschloss, den Schritt zu wagen und Ja zu dem Hausangebot der Wohnungsbaugesellschaft zu sagen. In der Nachbarschaft, in der sie lebte … <Fortsetzung folgt>

“Mulher liberta do stress do ex-empregador”

- Parte 2

<Continua>

… Visitando o seu antigo empregador de vez em quando, ela chegou à conclusão de que ainda era difícil mudar alguma coisa na cultura empresarial. No entanto, ela observou que outros funcionários tiveram experiências semelhantes. E não se limitou apenas à "licença médica" temporária. Ela pôde aprender com eles como o ambiente de trabalho se tinha desenvolvido durante a sua reforma. As preocupações sobre o "tratamento desigual" tornaram-se um facto para ela, porque a sua queixa foi tida em conta. Recebeu uma resposta da câmara municipal: no entanto, para ela, era um assunto que não podia mais ficar calado. Contar a sua história deu-lhe finalmente a satisfação que ela esperava. Mas, a dada altura, ela percebeu que havia poucas pessoas à sua volta que realmente conseguiam compreendê-la. Como procurava uma casa há muito tempo e fazia perguntas aqui e ali, conseguiu encontrar um pouco de paz consigo mesma nos intervalos. As pessoas que ela conhecia eram de origens diferentes. Não havia nenhum entre eles que fosse igual. Aos seus olhos, cada pessoa era um bocadinho diferente das outras. Isso tornou tudo um pouco emocionante. No seu caso, foi necessário algum esforço para encontrar (e ousar encontrar) um certo nível de confiança em alguém, porque num encontro destes sentia imediatamente quem pertencia ou não à sua "rua". Não importava de que "direção" alguém vinha. Ela interpretou uma "direção" à sua maneira. Um dia, ela contou a um conhecido que encontrar um parceiro de conversação adequado não era o seu objetivo. No entanto, ela ignorou outras pessoas que "deviam" dizer-lhe o que fazer com a sua vida. Ela já tinha passado por muita coisa assim no passado. Certa vez, conviveu com homens e mulheres no seu meio. Nem todos conseguiam facilmente ter uma conversa real com ela, embora fosse uma pessoa sociável por natureza. O trabalho como voluntário deu-lhe coragem para fazer algo da vida. Achava importante o contacto com as pessoas. Ela considerou prioritário que isso viesse de ambos os lados. Caso contrário, as coisas poderiam ter sido diferentes mais tarde. A boa ligação com o seu atual gerente (que ela não via como seu "chefe") fez-lhe bem. Principalmente numa altura em que ela estava a lutar com a sua própria vida. Ela levou para a sua vida o "amor e a esperança" que recebeu dos seus pais. Passado esse tempo ela decidiu ter um animal de estimação. Ela amava-o. Durante o período em que esteve sem casa, o "animal" foi o único que lhe pôde dar luz. As pessoas que falavam sobre ela davam uma impressão diferente. Certas pessoas davam-lhe arrepios na espinha. A comunicação com eles nem sempre foi fácil. Como preferia não aceitar conselhos diretos de outras pessoas e vivia a sua própria vida à sua maneira, sentia-se menos dependente deles. Se ela quisesse alguma coisa, já o teria feito há muito tempo e não da forma que a outra pessoa esperava. Ela falou sobre a forma como algumas pessoas a retratavam de uma determinada forma. Ao citar comentários desagradáveis ​​feitos por eles, ela não lhes prestou a devida atenção. Era algo em que ela estava a trabalhar. Mesmo que este assunto fosse bastante desconfortável no seu "território". Mais ninguém pôde decidir o que ela faria da vida. Ela não precisava de um guia para isso. Também não considerava as pessoas que via na rua e com quem ocasionalmente conversava como verdadeiros "caminhantes solitários". Aos olhos dela, adotaram um cão principalmente porque queriam entrar em contacto com alguém. Não por causa da "solidão" como muitos pensavam. Acreditavam então que alguém levava um cão para dentro de casa para esconder a sua solidão. Segundo a mesma, esta ideia não estaria totalmente correta. Logo ela sentiu fortemente que algumas dessas pessoas tinham um cão só para estarem na companhia de outras. Conversar um pouco pode ter sido mais ou menos o verdadeiro motivo. Além disso, ela acreditava que havia pessoas que adotavam um cão sem o fazer por amor. O que aconteceu na casa foram histórias que provavelmente nem todos ouviram. Ela viu várias coisas sobre as quais as pessoas preferiam não abrir a boca. Além disso, ela não estava realmente interessada nisso. O seu próprio animal de estimação, para além dos aspetos desagradáveis ​​da vida, significava quase tudo para ela. Como ela cuidou dele desde o início e se deitava frequentemente na sua cama, isso encheu a sua vida de calor e energia. Era a sua única esperança de passar o dia. Depois do trabalho, sentia vontade de o abraçar. Ela finalmente atingiu o seu objetivo de encontrar uma habitação adequada após uma espera de oito anos. Alguém que visitou o apartamento para uma visita decidiu não o alugar. A oportunidade seria dela. Não tinha vontade de passar tempo lá fora ao frio com o seu animal de estimação. Decidiu arriscar e dizer sim à casa oferecida pela Associação de Habitação. No bairro onde ela morava… <Continua>

“Mujer liberada del estrés de su ex empleador”

- Parte 2

<Continúa>

… Al visitar de vez en cuando a su antiguo empleador, llegó a la conclusión de que todavía era difícil cambiar algo dentro de la cultura corporativa. Sin embargo, señaló que otros empleados habían tenido experiencias similares. No se quedó en una simple "baja por enfermedad" temporal. De ellos pudo aprender cómo había evolucionado el ambiente de trabajo durante su jubilación. Las preocupaciones por el "trato desigual" se habían convertido en un hecho para ella, porque su queja fue tomada en consideración. Recibió una respuesta del municipio, pero para ella era un tema que ya no podía seguir callando. Contar su historia finalmente le dio la satisfacción que había estado esperando. Pero en algún momento se dio cuenta de que había pocas personas a su alrededor que realmente pudieran entenderla. Como llevaba mucho tiempo buscando vivienda y había ido haciendo averiguaciones aquí y allá, logró encontrar algo de paz consigo misma entretanto. Las personas que ella conocía eran de diferentes orígenes. No había entre ellos ni uno solo que fuera igual. A sus ojos, cada persona era un poco diferente del resto. Eso lo hizo un poco emocionante. En su caso, le costó un cierto esfuerzo encontrar (y atreverse a encontrar) un cierto nivel de confianza en alguien, porque en un encuentro así percibía inmediatamente quién pertenecía o no a su “calle”. No importaba de qué “dirección” viniera alguien. Ella interpretó una 'dirección' a su manera. Un día le hizo saber a un conocido que encontrar un compañero de conversación adecuado no era su objetivo. Sin embargo, ella ignoró a otros que "se suponía" que debían decirle qué hacer con su vida. Ella había experimentado mucho de eso en el pasado. En su entorno ella solía estar en compañía de hombres y mujeres. No todo el mundo podía entablar fácilmente una conversación real con ella, a pesar de que era una persona sociable por naturaleza. El trabajo como El voluntariado le dio valor para hacer algo con su vida. Para ella era importante el contacto con la gente. Consideró que era prioritario que esto viniera de ambas partes. De lo contrario, las cosas podrían haber resultado diferentes más adelante. La buena relación con su actual manager (a quien ella no veía como su “jefe”) le hizo bien. Especialmente en un momento en el que ella estaba luchando con su propia vida. Ella llevó consigo a su vida el “amor y la esperanza” que recibió de sus padres. Después de ese tiempo decidió tener una mascota. Ella lo amaba. Durante el tiempo que estuvo sin hogar, el 'animal' fue el único que pudo darle luz. La gente que habló de ella tuvo una impresión diferente. Algunas personas le producían escalofríos. La comunicación con ellos no siempre fue sencilla. Como prefería no recibir consejos directos de los demás y vivía su propia vida a su manera, se sentía menos dependiente de ellos. Si ella hubiera querido algo, lo habría hecho hace mucho tiempo y no de la forma que la otra persona esperaba. Ella habló sobre la forma en que algunas personas la retrataron de cierta manera. Cuando citó comentarios desagradables hechos por ellos, no les prestó plena atención. Eso era algo en lo que ella estaba trabajando. Aunque este tema era bastante incómodo en su 'territorio'. Nadie más pudo decidir qué hacer con su vida. Para eso no necesitaba guía. Tampoco consideraba a las personas que veía en la calle y con las que hablaba ocasionalmente como verdaderos "caminantes solitarios". En su opinión, adquirieron un perro principalmente porque querían ponerse en contacto con alguien. No por su ‘soledad’ como muchos pensaban. Entonces creían que uno traía un perro a la casa para ocultar la propia soledad. Según ella, esta idea no sería del todo correcta. Pronto tuvo la fuerte sensación de que algunas de estas personas adquirían un perro sólo para estar en compañía de otros. Es posible que la verdadera razón haya sido más o menos mantener una pequeña charla. Además, creía que había gente que adquiría un perro no lo hacía por amor. Lo que ocurrió en la casa fueron historias que probablemente no todos llegaron a escuchar. Ella vio varias cosas que la gente preferiría no decir. Además, a ella realmente no le interesaba eso. Su propia mascota, además de los aspectos desagradables de la vida, significaba casi todo para ella. Como ella lo cuidó desde el principio y a menudo se metía en su cama, esto llenó su vida de calidez y energía. Era su única esperanza de superar el día. Después del trabajo, ella anhelaba abrazarlo. Finalmente logró su objetivo de encontrar una vivienda adecuada después de una espera de ocho años. Alguien que visitó el apartamento para verlo decidió no alquilarlo. La oportunidad sería suya. No tenía ganas de pasar tiempo afuera en el frío con su mascota. Decidió dar el paso y decir sí a la casa que le ofrecía la Asociación de Vivienda. En el barrio donde ella vivía… <Continuará>

« Une femme libérée du stress de son ancien employeur »

- Partie 2

<Suite>

… En rendant visite de temps en temps à son ancien employeur, elle en est arrivée à la conclusion qu’il était encore difficile de changer quoi que ce soit dans la culture d’entreprise. Elle a toutefois noté que d’autres employés avaient vécu des expériences similaires. Cela ne s’est pas limité à un simple « congé maladie » temporaire. Elle a pu apprendre auprès d’eux comment l’ambiance de travail avait évolué durant sa retraite. Les inquiétudes concernant un « traitement inégal » étaient devenues une réalité pour elle, car sa plainte avait été prise en considération. Elle a reçu une réponse de la municipalité : toutefois, pour elle, c'était un sujet qui ne pouvait plus être passé sous silence. Raconter son histoire lui a finalement donné la satisfaction qu’elle espérait. Mais à un moment donné, elle s'est rendu compte qu'il y avait peu de gens autour d'elle qui pouvaient vraiment la comprendre. Parce qu'elle cherchait un logement depuis longtemps et qu'elle avait fait des demandes ici et là, elle a réussi à trouver un peu de paix avec elle-même entre-temps. Les gens qu’elle connaissait étaient d’origines différentes. Il n’y en avait pas un seul parmi eux qui soit pareil. À ses yeux, chaque personne était un peu différente des autres. Cela a rendu la chose un peu excitante. Dans son cas, il lui a fallu un certain effort pour trouver (et oser trouver) un certain niveau de confiance en quelqu'un, car lors d'une telle rencontre, elle sentait immédiatement qui appartenait ou non à sa « rue ». Peu importe la « direction » d’où venait quelqu’un. Elle a interprété une « direction » à sa manière. Un jour, elle a fait savoir à une connaissance que trouver un interlocuteur approprié n’était pas son objectif. Cependant, elle a ignoré les autres qui étaient « censés » lui dire quoi faire de sa vie. Elle avait déjà vécu beaucoup de choses de ce genre dans le passé. Elle s'est un jour retrouvée en compagnie d'hommes et de femmes dans son entourage. Tout le monde ne pouvait pas facilement engager une vraie conversation avec elle, même si elle était une personne sociable par nature. Le travail comme Le volontaire lui a donné le courage de faire quelque chose de sa vie. Elle trouvait important le contact avec les gens. Elle considérait comme une priorité que cela vienne des deux côtés. Sinon, les choses auraient pu se passer différemment plus tard. La bonne connexion avec son manager actuel (qu'elle ne considérait pas comme son « patron ») lui faisait du bien. Surtout à une époque où elle se débattait avec sa propre vie. Elle a emporté avec elle dans sa vie « l’amour et l’espoir » qu’elle a reçus de ses parents. Après ce temps-là, elle a décidé d’avoir un animal de compagnie. Elle l'aimait. Durant la période où elle était sans abri, « l'animal » était le seul à pouvoir lui donner de la lumière. Les gens qui parlaient d’elle avaient une impression différente. Certaines personnes lui ont donné des « frissons » dans le dos. Communiquer avec eux n’était pas toujours facile. Parce qu’elle préférait ne pas suivre les conseils directs des autres et vivait sa propre vie à sa manière, elle se sentait moins dépendante d’eux. Si elle avait voulu quelque chose, elle l’aurait fait depuis longtemps et pas de la manière que l’autre espérait. Elle a parlé de la façon dont certaines personnes la décrivaient d’une certaine manière. Lorsqu'elle citait des remarques désobligeantes faites par eux, elle n'y prêtait pas toute son attention. C’était quelque chose sur lequel elle travaillait. Même si ce sujet était assez inconfortable sur son « territoire ». Personne d’autre n’a eu le droit de décider de ce qu’elle ferait de sa vie. Elle n’avait pas besoin de guide pour ça. Elle ne considérait pas non plus les gens qu’elle voyait dans la rue et avec qui elle parlait occasionnellement comme de véritables « marcheurs solitaires ». À ses yeux, ils avaient un chien principalement parce qu’ils voulaient entrer en contact avec quelqu’un. Pas à cause de leur « solitude », comme la plupart le pensaient. Ils croyaient alors que l'on introduisait un chien dans la maison pour cacher sa solitude. Selon elle, cette idée ne serait pas entièrement correcte. Elle a rapidement compris que certaines de ces personnes avaient un chien simplement pour être en compagnie d’autres personnes. Faire la conversation était peut-être plus ou moins la véritable raison. De plus, elle croyait que certaines personnes qui avaient un chien ne le faisaient pas par amour. Ce qui s’est passé dans la maison était des histoires que tout le monde n’a probablement pas eu l’occasion d’entendre. Elle a vu plusieurs choses dont les gens préféreraient ne pas parler. De plus, ça ne l'intéressait pas vraiment. Son propre animal de compagnie, outre les aspects désagréables de la vie, représentait presque tout pour elle. Comme elle prenait soin de lui depuis le début et se glissait souvent dans son lit, cela remplissait sa vie de chaleur et d'énergie. C'était son seul espoir de passer la journée. Après le travail, elle avait envie de le serrer dans ses bras. Elle a finalement atteint son objectif de trouver un logement convenable après huit ans d’attente. Quelqu'un qui a visité l'appartement a décidé de ne pas le prendre. L'opportunité lui appartiendrait. Elle n'avait pas envie de passer du temps dehors dans le froid avec son animal de compagnie. Elle a décidé de franchir le pas et de dire oui à la maison proposée par l'association d'habitation. Dans le quartier où elle habitait… <A suivre>

“Donna liberata dallo stress dell’ex datore di lavoro”

- Parte 2

<Continua>

… Visitando di tanto in tanto il suo vecchio datore di lavoro, giunse alla conclusione che era ancora difficile cambiare qualcosa nella cultura aziendale. Ha tuttavia sottolineato che anche altri dipendenti avevano avuto esperienze simili. Non si è limitato ai soli congedi per malattia temporanei. Da loro ha potuto apprendere come si era evoluto l'ambiente lavorativo durante il suo pensionamento. Le preoccupazioni relative al "trattamento diseguale" erano diventate per lei una realtà, perché il suo reclamo era stato preso in considerazione. Ricevette risposta dal comune: per lei però era un argomento che non poteva più restare taciuto. Raccontare la sua storia le diede finalmente la soddisfazione che sperava. Ma a un certo punto si rese conto che erano poche le persone intorno a lei che potevano davvero capirla. Poiché aveva cercato casa per molto tempo e aveva fatto qualche ricerca qua e là, nel frattempo era riuscita a trovare un po' di pace con se stessa. Le persone che conosceva avevano origini diverse. Non ce n'era uno tra loro che fosse uguale all'altro. Ai suoi occhi, ogni persona era un po' diversa dalle altre. Ciò rendeva la cosa un po' eccitante. Nel suo caso, ci è voluto un certo sforzo per trovare (e osare trovare) un certo livello di fiducia in qualcuno, perché in un incontro del genere intuiva immediatamente chi apparteneva e chi no alla sua "strada". Non importava da quale "direzione" qualcuno provenisse. Interpretava una "direzione" a modo suo. Un giorno fece sapere a un conoscente che il suo obiettivo non era trovare un interlocutore adatto. Tuttavia, ignorò gli altri che "avrebbero dovuto" dirle cosa fare della sua vita. In passato ne aveva vissute parecchie. Un tempo frequentava sia uomini che donne del suo ambiente. Non tutti riuscivano facilmente ad avere una vera conversazione con lei, nonostante fosse una persona socievole per natura. Il lavoro come Il volontariato le ha dato il coraggio di fare qualcosa della sua vita. Per lei era importante il contatto con le persone. Riteneva prioritario che ciò dovesse avvenire da entrambe le parti. Altrimenti le cose avrebbero potuto andare diversamente in seguito. Il buon rapporto con il suo attuale responsabile (che non considerava il suo "capo") le fece bene. Soprattutto in un periodo in cui era in difficoltà con la propria vita. Portò con sé nella sua vita "l'amore e la speranza" che aveva ricevuto dai suoi genitori. Dopo quel periodo decise di prendere un animale domestico. Lei lo amava. Durante il periodo in cui era senza casa, l'"animale" era l'unico che poteva darle luce. Le persone che parlavano di lei ne ricavavano un'impressione diversa. Certe persone le facevano venire i brividi. Comunicare con loro non è stato sempre semplice. Poiché preferiva non accettare consigli diretti dagli altri e viveva la sua vita a modo suo, si sentiva meno dipendente da loro. Se avesse voluto qualcosa, l'avrebbe fatto molto tempo fa e non nel modo in cui l'altra persona sperava. Ha parlato del modo in cui alcune persone l'hanno ritratta in un certo modo. Quando ha citato le loro osservazioni poco gentili, non vi ha prestato la massima attenzione. Era qualcosa su cui stava lavorando. Anche se questo argomento era piuttosto scomodo nel suo "territorio". Nessun altro poteva decidere cosa fare della sua vita. Per farlo non aveva bisogno di una guida. Inoltre, non considerava le persone che vedeva per strada e con cui parlava occasionalmente come veri e propri "camminatori solitari". Ai suoi occhi, avevano preso un cane principalmente perché volevano entrare in contatto con qualcuno. Non a causa della loro "solitudine", come molti pensavano. Allora si credeva che si portasse un cane in casa per nascondere la propria solitudine. Secondo lei questa idea non sarebbe del tutto corretta. Ben presto si rese conto che alcune di queste persone avevano preso un cane solo per stare in compagnia di altri. Forse il vero motivo era più o meno quello di fare due chiacchiere. Inoltre, credeva che ci fossero persone che prendevano un cane ma non lo facevano per amore. Ciò che accadeva in casa erano storie che probabilmente non tutti avevano modo di sentire. Vide diverse cose su cui la gente preferirebbe non aprire bocca. Oltretutto, a lei la cosa non interessava poi molto. Il suo animale domestico, oltre agli aspetti spiacevoli della vita, significava quasi tutto per lei. Poiché si era presa cura di lui fin dall'inizio e spesso si infilava nel suo letto, questo riempiva la sua vita di calore ed energia. Era la sua unica speranza di arrivare a fine giornata. Dopo il lavoro, desiderava ardentemente abbracciarlo. Dopo un'attesa durata otto anni, è finalmente riuscita a raggiungere il suo obiettivo: trovare un alloggio adatto. Qualcuno che era andato a visionare l'appartamento ha deciso di non prenderlo. L'opportunità sarebbe stata sua. Non aveva voglia di passare del tempo fuori al freddo con il suo animale domestico. Decise di fare il grande passo e dire di sì alla casa offerta dall'associazione immobiliare. Nel quartiere dove abitava… <Continua>

«Γυναίκα απαλλαγμένη από το άγχος του πρώην εργοδότη»

- Μέρος 2

<Συνέχεια>

… Επισκεπτόμενος τον παλιό της εργοδότη κάθε τόσο, κατέληγε στο συμπέρασμα ότι ήταν ακόμα δύσκολο να αλλάξει κάτι στην εταιρική κουλτούρα. Ωστόσο, σημείωσε ότι και άλλοι υπάλληλοι είχαν παρόμοιες εμπειρίες. Δεν σταμάτησε μόνο στην προσωρινή «αναρρωτική άδεια». Μπόρεσε να μάθει από αυτούς πώς είχε διαμορφωθεί η εργασιακή ατμόσφαιρα κατά τη διάρκεια της συνταξιοδότησής της. Οι ανησυχίες για την «άνιση μεταχείριση» είχαν γίνει γεγονός για εκείνη, επειδή ελήφθη υπόψη η καταγγελία της. Έλαβε απάντηση από τον δήμο: ωστόσο, για εκείνη ήταν ένα θέμα που δεν μπορούσε πλέον να σιωπήσει. Η αφήγηση της ιστορίας της τελικά της έδωσε την ικανοποίηση που ήλπιζε. Όμως κάποια στιγμή κατάλαβε ότι υπήρχαν λίγοι άνθρωποι γύρω της που μπορούσαν πραγματικά να την καταλάβουν. Επειδή έψαχνε για στέγη εδώ και πολύ καιρό και έκανε έρευνες πού και πού, κατάφερνε να βρει λίγη γαλήνη με τον εαυτό της ενδιάμεσα. Οι άνθρωποι που γνώριζε ήταν διαφορετικής καταγωγής. Δεν υπήρχε ούτε ένας ανάμεσά τους που να ήταν το ίδιο. Στα μάτια της, κάθε άνθρωπος ήταν λίγο διαφορετικός από τους υπόλοιπους. Αυτό το έκανε λίγο συναρπαστικό. Στην περίπτωσή της, χρειάστηκε κάποια προσπάθεια για να βρει (και να τολμήσει να βρει) ένα συγκεκριμένο επίπεδο εμπιστοσύνης σε κάποιον, γιατί σε μια τέτοια συνάντηση ένιωσε αμέσως ποιος ανήκε ή δεν ανήκε στον «δρόμο» της. Δεν είχε σημασία από ποια «κατεύθυνση» προερχόταν κάποιος. Ερμήνευσε μια «σκηνοθεσία» με τον δικό της τρόπο. Μια μέρα ενημέρωσε έναν γνωστό της ότι δεν ήταν ο στόχος της να βρει έναν κατάλληλο συνομιλητή. Ωστόσο, αγνόησε τους άλλους που «υποτίθεται» να της έλεγαν τι να κάνει στη ζωή της. Είχε ζήσει πολλά από αυτά στο παρελθόν. Κάποτε έκανε παρέα τόσο με άνδρες όσο και με γυναίκες στο περιβάλλον της. Δεν μπορούσαν όλοι να εμπλακούν εύκολα σε μια πραγματική συζήτηση μαζί της, παρόλο που ήταν από τη φύση της κοινωνικό άτομο. Το έργο ως εθελοντής της έδωσε λίγο κουράγιο να κάνει κάτι από τη ζωή της. Θεώρησε σημαντική την επαφή με ανθρώπους. Θεώρησε ως προτεραιότητα ότι αυτό έπρεπε να προέλθει και από τις δύο πλευρές. Διαφορετικά, τα πράγματα θα μπορούσαν να είχαν εξελιχθεί διαφορετικά αργότερα. Η καλή σχέση με τον τωρινό μάνατζερ της (τον οποίο δεν έβλεπε ως «αφεντικό») της έκανε καλό. Ειδικά σε μια εποχή που πάλευε με την ίδια της τη ζωή. Πήρε μαζί της την «αγάπη και την ελπίδα» που έλαβε από τους γονείς της στη ζωή της. Μετά από αυτό το διάστημα αποφάσισε να αποκτήσει ένα κατοικίδιο. Τον αγαπούσε. Την εποχή της άστεγης της, το «ζώο» ήταν το μόνο που μπορούσε να της δώσει φως. Οι άνθρωποι που μίλησαν για αυτήν, πήρε διαφορετική εντύπωση. Κάποιοι άνθρωποι της έδωσαν «ρίγη» στη ραχοκοκαλιά της. Η επικοινωνία μαζί τους δεν ήταν πάντα ομαλή. Επειδή προτιμούσε να μην παίρνει άμεσες συμβουλές από τους άλλους και ζούσε τη ζωή της με τον δικό της τρόπο, ένιωθε λιγότερο εξαρτημένη από αυτούς. Αν ήθελε κάτι, θα το είχε κάνει εδώ και πολύ καιρό και όχι με τον τρόπο που ήλπιζε ο άλλος. Μίλησε για τον τρόπο που κάποιοι την απεικόνισαν με συγκεκριμένο τρόπο. Όταν επικαλέστηκε τις αγενείς παρατηρήσεις τους, δεν τους έδωσε πλήρη σημασία. Αυτό ήταν κάτι πάνω στο οποίο δούλευε. Παρόλο που αυτό το θέμα ήταν αρκετά άβολο στην «επικράτειά» της. Κανείς άλλος δεν έπρεπε να αποφασίσει τι έκανε με τη ζωή της. Δεν χρειαζόταν οδηγό για αυτό. Επίσης, δεν θεωρούσε τους ανθρώπους που έβλεπε στο δρόμο και περιστασιακά μιλούσε με τους πραγματικούς «μοναχικούς περιπατητές». Στα μάτια της απέκτησαν σκύλο κυρίως γιατί ήθελαν να έρθουν σε επαφή με κάποιον. Όχι λόγω της «μοναξιάς» τους όπως νόμιζαν οι περισσότεροι. Τότε πίστεψαν ότι κάποιος έφερνε ένα σκύλο στο σπίτι για να κρύψει τη μοναξιά του. Σύμφωνα με αυτήν, αυτή η ιδέα δεν θα ήταν απολύτως σωστή. Σύντομα ένιωσε έντονα ότι μερικοί από αυτούς τους ανθρώπους πήραν ένα σκυλί μόνο και μόνο για να είναι παρέα με έναν άλλο. Το να κάνεις κουβέντες μπορεί να ήταν λίγο πολύ ο πραγματικός λόγος. Επιπλέον, πίστευε ότι υπήρχαν άνθρωποι που απέκτησαν σκύλο που δεν το έκαναν από αγάπη. Αυτό που συνέβη στο σπίτι ήταν ιστορίες που μάλλον δεν είχαν όλοι να ακούσουν. Είδε πολλά πράγματα για τα οποία οι άνθρωποι θα προτιμούσαν να μην ανοίξουν το στόμα τους. Εξάλλου, δεν την ενδιέφερε πολύ αυτό. Το δικό της κατοικίδιο, εκτός από τις δυσάρεστες πτυχές της ζωής, σήμαινε σχεδόν τα πάντα για εκείνη. Δεδομένου ότι τον φρόντιζε από την αρχή και συχνά σερνόταν στο κρεβάτι της, αυτό γέμιζε τη ζωή της με ζεστασιά και ενέργεια. Ήταν η μόνη της ελπίδα να περάσει τη μέρα. Μετά τη δουλειά, λαχταρούσε να τον αγκαλιάσει. Τελικά πέτυχε τον στόχο της να βρει κατάλληλη στέγη μετά από οκτώ χρόνια αναμονής. Κάποιος που επισκέφτηκε το διαμέρισμα για θέαση αποφάσισε να μην το πάρει. Η ευκαιρία θα ήταν δική της. Δεν είχε όρεξη να περάσει χρόνο έξω στο κρύο με το κατοικίδιό της. Αποφάσισε να κάνει τη βουτιά και να πει ναι στο σπίτι που προσφέρει ο Οικιστικός Σύλλογος. Στη γειτονιά που έμενε… <Συνέχεια>

„Kobieta uwolniona od stresu byłego pracodawcy”

- Część 2

<Ciąg dalszy>

… Odwiedzając od czasu do czasu swojego starego pracodawcę, doszła do wniosku, że nadal trudno jest cokolwiek zmienić w kulturze korporacyjnej. Zauważyła jednak, że inni pracownicy mieli podobne doświadczenia. Nie skończyło się na tymczasowym „urlopie chorobowym”. Miała okazję dowiedzieć się od nich, jak zmieniała się atmosfera w pracy po jej przejściu na emeryturę. Obawy dotyczące „nierównego traktowania” stały się dla niej faktem, ponieważ jej skarga została rozpatrzona. Otrzymała odpowiedź z urzędu miejskiego: jednak dla niej był to temat, którego nie dało się dłużej przemilczeć. Opowiedzenie swojej historii w końcu dało jej satysfakcję, na którą liczyła. Ale w pewnym momencie zdała sobie sprawę, że wokół niej jest niewiele osób, które naprawdę ją rozumieją. Ponieważ od dłuższego czasu szukała mieszkania i rozpytywała tu i ówdzie, udało jej się w międzyczasie znaleźć trochę spokoju. Ludzie, których znała, mieli różne pochodzenie. Nie było wśród nich ani jednego, który byłby taki sam. W jej oczach każdy człowiek był po prostu trochę inny od pozostałych. To sprawiło, że było to trochę ekscytujące. W jej przypadku znalezienie (i odwaga znalezienia) pewnego poziomu zaufania do kogoś wymagały pewnego wysiłku, ponieważ na takim spotkaniu od razu wyczuwała, kto należy do jej „ulicy”, a kto nie. Nie miało znaczenia, z którego „kierunku” ktoś przybył. Ona zinterpretowała „kierunek” na swój własny sposób. Pewnego dnia dała znajomemu do zrozumienia, że ​​znalezienie odpowiedniego partnera do rozmowy nie jest jej celem. Zignorowała jednak innych, którzy „powinni” mówić jej, co ma robić w życiu. W przeszłości doświadczyła tego wielokrotnie. Kiedyś w swoim otoczeniu miała okazję przebywać zarówno wśród mężczyzn, jak i kobiet. Choć z natury była osobą towarzyską, nie każdy potrafił z nią nawiązać prawdziwą rozmowę. Praca jako wolontariuszka dodała jej odwagi, żeby coś zrobić ze swoim życiem. Uważała, że ​​kontakt z ludźmi jest ważny. Uważała, że ​​priorytetem jest zaangażowanie obu stron. W przeciwnym razie później wszystko mogłoby potoczyć się inaczej. Dobre relacje z jej obecnym przełożonym (którego nie uważała za swojego „szefa”) wyszły jej na dobre. Zwłaszcza w chwili, gdy zmagała się z własnym życiem. Zabrała ze sobą do swojego życia „miłość i nadzieję”, którą otrzymała od rodziców. Po tym czasie zdecydowała się na posiadanie zwierzaka. Ona go kochała. W czasie jej bezdomności „zwierzę” było jedyną osobą, która mogła dać jej światło. Ludzie, którzy o niej mówili, odnosili odmienne wrażenie. Pewne osoby wywoływały u niej dreszcze. Komunikacja z nimi nie zawsze przebiegała bezproblemowo. Ponieważ nie chciała słuchać rad innych i żyła po swojemu, czuła się od nich mniej zależna. Gdyby czegoś chciała, zrobiłaby to dawno temu i nie w sposób, jakiego oczekiwałaby druga osoba. Opowiadała o tym, jak niektórzy ludzie przedstawiali ją w określony sposób. Przytaczając nieuprzejme uwagi, nie zwróciła na nie pełnej uwagi. To było coś, nad czym pracowała. Chociaż temat ten był dość niewygodny na jej „terytorium”. Nikt inny nie mógł decydować o tym, co ona zrobi ze swoim życiem. Nie potrzebowała do tego przewodnika. Nie uważała też ludzi, których spotykała na ulicy i z którymi czasami rozmawiała, za prawdziwych „samotnych spacerowiczów”. Z jej punktu widzenia zdecydowali się na kupno psa głównie dlatego, że chcieli nawiązać z kimś kontakt. Nie z powodu ich „osamotnienia”, jak większość myślała. Następnie uwierzyli, że ktoś przyprowadził psa do domu, aby ukryć swoją samotność. Jej zdaniem ten pomysł nie jest do końca słuszny. Wkrótce nabrała silnego przekonania, że ​​niektórzy ludzie kupują sobie psy tylko po to, żeby móc przebywać w towarzystwie innych ludzi. Prawdziwym powodem mogła być po prostu luźna pogawędka. Ponadto była przekonana, że ​​niektórzy ludzie adoptowali psa nie z miłości. To, co działo się w domu, to historie, których prawdopodobnie nie każdy miał okazję usłyszeć. Zobaczyła kilka rzeczy, o których ludzie woleliby nie mówić. Poza tym, tak naprawdę jej to nie interesowało. Jej własne zwierzę, pomijając nieprzyjemne aspekty życia, znaczyło dla niej niemal wszystko. Ponieważ opiekowała się nim od samego początku i często wpełzała do jej łóżka, napełniło to jej życie ciepłem i energią. To była jej jedyna nadzieja na przetrwanie dnia. Po pracy pragnęła go przytulić. W końcu osiągnęła swój cel i znalazła odpowiednie mieszkanie po ośmioletnim oczekiwaniu. Osoba, która odwiedziła mieszkanie, aby je obejrzeć, zdecydowała się go nie wynająć. To byłaby jej okazja. Nie miała ochoty spędzać czasu na zimnie ze swoim zwierzakiem. Postanowiła zaryzykować i przyjąć ofertę wynajmu domu od spółdzielni mieszkaniowej. W okolicy, w której mieszkała… <Ciąg dalszy nastąpi>

„Жена, освободена от стреса на бившия работодател“

- Част 2

<Продължение>

… Посещавайки стария си работодател от време на време, тя стигна до заключението, че все още е трудно да се промени нещо в рамките на корпоративната култура. Въпреки това тя отбеляза, че други служители са имали подобен опит. Не спря само до временен „отпуск по болест“. Тя успя да научи от тях как се е развила работната атмосфера по време на нейното пенсиониране. Притесненията за „неравностойно третиране” са станали факт за нея, тъй като жалбата й е взета под внимание. От общината получава отговор: за нея обаче това е тема, която вече не може да се мълчи. Разказването на историята й най-накрая й донесе удовлетворението, на което се надяваше. Но в един момент осъзна, че около нея има малко хора, които наистина могат да я разберат. Тъй като дълго време търсеше жилище и правеше запитвания тук-там, тя успя да намери спокойствие със себе си между отделните моменти. Хората, които познаваше, бяха от различен произход. Сред тях нямаше дори еднаква. В нейните очи всеки човек беше малко по-различен от останалите. Това го направи малко вълнуващо. В нейния случай бяха нужни известни усилия, за да намери (и да се осмели да намери) определено ниво на доверие в някого, защото при такава среща тя веднага усети кой принадлежи или не принадлежи към нейната „улицата“. Нямаше значение от коя „посока“ идва някой. Тя тълкува "посока" по свой начин. Един ден тя уведоми свой познат, че намирането на подходящ партньор за разговор не е нейната цел. Тя обаче пренебрегна другите, които „би трябвало“ да й казват какво да прави с живота си. Беше преживяла много от това в миналото. Веднъж тя влезе в компания както с мъже, така и с жени от своето обкръжение. Не всеки можеше лесно да влезе в истински разговор с нея, въпреки че тя беше социален човек по природа. Работата като доброволец й даде малко кураж да направи нещо от живота си. За нея е важен контактът с хората. Тя смяташе за приоритет това да дойде и от двете страни. Иначе по-късно нещата можеха да се развият по различен начин. Добрата връзка с настоящия й мениджър (когото тя не виждаше като свой „шеф“) й се отрази добре. Особено във време, когато тя се бореше със собствения си живот. Тя взе със себе си в живота си „любовта и надеждата“, които получи от родителите си. След това време тя реши да си вземе домашен любимец. Тя го обичаше. По време на нейната бездомност „животното“ беше единственото, което можеше да й даде светлина. Хората, които говореха за нея, тя имаше различно впечатление. Някои хора я накараха да я побият. Общуването с тях не винаги беше гладко. Тъй като тя предпочиташе да не приема директни съвети от другите и живееше собствения си живот по свой начин, тя се чувстваше по-малко зависима от тях. Ако е искала нещо, щеше да го направи отдавна, а не по начина, на който другият се надяваше. Тя говори за начина, по който някои хора я представят по определен начин. Когато цитира нелюбезни забележки, направени от тях, тя не им обърна пълно внимание. Това беше нещо, върху което тя работеше. Въпреки че тази тема беше доста неудобна на нейната „територия“. Никой друг не трябваше да решава какво да прави с живота си. За това не й трябваше ръководство. Тя също така не смята хората, които вижда на улицата и от време на време разговаря с тях за истински „самотници“. В нейните очи те си взеха куче главно защото искаха да се свържат с някого. Не заради тяхната „самота“, както си мислеха повечето. Тогава вярваха, че човек води куче в къщата, за да скрие самотата си. Според нея тази идея не би била съвсем правилна. Скоро тя усети силно, че някои от тези хора си взеха куче само за да бъдат в компания с друго. Воденето на малки разговори може да е повече или по-малко истинската причина. Освен това тя смята, че има хора, които са си взели куче, но не са го направили от любов. Това, което се случи в къщата, бяха истории, които вероятно не всеки успя да чуе. Тя видя няколко неща, за които хората предпочитат да не си отварят устата. Освен това тя не се интересуваше особено от това. Нейният собствен домашен любимец, освен неприятните аспекти на живота, означаваше почти всичко за нея. Тъй като тя се грижеше за него от самото начало и често се вмъкваше в леглото й, това изпълваше живота й с топлина и енергия. Това беше единствената й надежда да преживее деня. След работа копнееше да го прегърне. Тя най-накрая постигна целта си да намери подходящо жилище след осемгодишно чакане. Някой, който е посетил апартамента за оглед, е решил да не го вземе. Възможността щеше да бъде нейна. Не й се ходело навън в студа с домашния любимец. Тя реши да се гмурне и да каже „да“ на къщата, предложена от жилищната асоциация. В квартала, където живееше... <Продължава>

“Žena oslobođena stresa bivšeg poslodavca”

- 2. dio

<Nastavak>

… Obilazeći povremeno svog starog poslodavca, došla je do zaključka da je još uvijek teško bilo što promijeniti unutar korporativne kulture. No, napomenula je da su i drugi zaposlenici imali slična iskustva. Nije ostalo samo na privremenom 'bolovanju'. Od njih je mogla doznati kako se razvijala radna atmosfera tijekom njezina odlaska u mirovinu. Zabrinutost oko 'nejednakog tretmana' za nju je postala činjenica jer je njezina pritužba uzeta u razmatranje. Iz općine je dobila odgovor: međutim, za nju je to tema o kojoj se više ne može šutjeti. Ispričavanje njezine priče konačno joj je pružilo zadovoljstvo kojem se nadala. Ali u jednom je trenutku shvatila da oko nje ima malo ljudi koji bi je zaista mogli razumjeti. Budući da je dugo tražila smještaj i tu i tamo se raspitivala, u međuvremenu je uspjela pronaći malo mira sama sa sobom. Ljudi koje je poznavala bili su različitog porijekla. Među njima nije bilo nijednog koji je čak bio isti. U njezinim je očima svaka osoba bila samo malo drugačija od ostalih. To ga je činilo pomalo uzbudljivim. U njezinu je slučaju bilo potrebno malo truda pronaći (i usuditi se pronaći) određenu razinu povjerenja u nekoga, jer je pri takvom susretu odmah osjetila tko pripada, a tko ne pripada njezinoj 'ulici'. Nije bilo važno iz kojeg 'smjera' netko dolazi. Ona je 'režiju' protumačila na svoj način. Jednog je dana jednom poznaniku dala do znanja da joj nije cilj pronaći odgovarajućeg sugovornika. Međutim, ignorirala je druge koji su joj 'trebali' govoriti što da radi sa svojim životom. Doživjela je mnogo toga u prošlosti. Jednom je došla u društvo i muškaraca i žena iz svog okruženja. Nije se svatko mogao lako upustiti u pravi razgovor s njom, iako je po prirodi bila društvena osoba. Rad kao volonter joj je dao malo hrabrosti da napravi nešto od svog života. Važan joj je bio kontakt s ljudima. Smatrala je prioritetom da to mora doći s obje strane. U suprotnom, stvari su kasnije mogle ispasti drugačije. Dobro joj je došla dobra veza s njezinim trenutnim menadžerom (kojega nije doživljavala kao svog 'šefa'). Pogotovo u trenutku kada se borila s vlastitim životom. 'Ljubav i nadu' koju je dobila od roditelja ponijela je sa sobom u svoj život. Nakon tog vremena odlučila je nabaviti kućnog ljubimca. Voljela ga je. Za vrijeme njezina beskućništva 'životinja' je bila jedina koja joj je mogla dati svjetlo. Ljudi koji su pričali o njoj, stjecala je drugačiji dojam. Od određenih ljudi 'naježila' se niz kralježnicu. Komunikacija s njima nije uvijek bila glatka. Budući da više nije htjela primati izravne savjete od drugih i živjela je vlastiti život na svoj način, osjećala se manje ovisnom o njima. Da je nešto željela, davno bi to učinila, a ne onako kako se druga osoba nadala. Govorila je o načinu na koji su je neki ljudi prikazivali na određeni način. Kad je navela njihove neljubazne primjedbe, nije im posvetila punu pozornost. To je bilo nešto na čemu je radila. Iako je ova tema bila prilično neugodna na njezinu 'teritoriju'. Nitko drugi nije trebao odlučiti što će učiniti sa svojim životom. Za to joj nije trebao vodič. Ljude koje je viđala na ulici i s kojima je povremeno razgovarala nije smatrala pravim 'šetačima'. U njezinim očima, psa su nabavili uglavnom zato što su htjeli s nekim stupiti u kontakt. Ne zbog njihove 'samoće' kako je većina mislila. Tada su vjerovali da se u kuću dovodi pas kako bi se prikrila usamljenost. Prema njezinim riječima, ova ideja ne bi bila sasvim točna. Ubrzo je snažno osjetila da su neki od tih ljudi dobili psa samo da bi bili u društvu s drugim. Laganje je moglo biti više-manje pravi razlog. Nadalje, smatrala je da ima ljudi koji su nabavili psa, a da to nisu učinili iz ljubavi. Ono što se dogodilo u kući bile su priče koje vjerojatno nisu svi čuli. Vidjela je nekoliko stvari o kojima ljudi radije ne bi otvorili usta. Osim toga, nju to zapravo i nije zanimalo. Vlastiti joj je ljubimac, osim neugodnih strana života, značio gotovo sve. Budući da se od početka brinula o njemu i često joj se uvlačila u krevet, to je njezin život ispunilo toplinom i energijom. To joj je bila jedina nada da preživi dan. Nakon posla čeznula je da ga zagrli. Nakon osam godina čekanja konačno je postigla svoj cilj da pronađe odgovarajući smještaj. Netko tko je posjetio stan radi razgledavanja odlučio ga je ne uzeti. Prilika bi bila njezina. Nije joj se dalo provoditi vrijeme vani na hladnoći sa svojim ljubimcem. Odlučila se odvažiti i reći da kući koju je ponudila Stambena zajednica. U susjedstvu gdje je živjela... <Nastavit će se>

“Žena oslobođena stresa bivšeg poslodavca”

- 2. dio

<Nastavak>

… S vremena na vrijeme obilazeći svog starog poslodavca, došla je do zaključka da je još uvijek teško bilo što promijeniti unutar korporativne kulture. Međutim, istakla je da su i drugi zaposleni imali slična iskustva. Nije se zaustavilo samo na privremenom 'bolovanju'. Od njih je mogla saznati kako se radna atmosfera razvila tokom njenog penzionisanja. Zabrinutost oko 'nejednakog tretmana' postala je činjenica za nju, jer je njena pritužba uzeta u obzir. Dobila je odgovor iz opštine: međutim, za nju je to bila tema o kojoj se više nije moglo prećutati. Ispričavanje njene priče konačno joj je pružilo zadovoljstvo kojem se nadala. Ali u jednom trenutku je shvatila da je malo ljudi oko nje koji bi je zaista mogli razumjeti. Pošto je dugo tražila stan i raspitivala se tu i tamo, uspela je da nađe mir sa sobom između vremena. Ljudi koje je poznavala bili su različitog porijekla. Među njima nije bilo niti jednog koji je bio isti. U njenim očima, svaka osoba je bila samo malo drugačija od ostalih. To ga je učinilo pomalo uzbudljivim. U njenom slučaju, bilo je potrebno malo truda da pronađe (i usudi se pronaći) određeni nivo povjerenja u nekoga, jer je pri takvom susretu odmah osjetila ko pripada ili ne pripada njenoj 'ulici'. Nije bilo važno iz kojeg 'pravca' je neko došao. Ona je 'smjer' protumačila na svoj način. Jednog dana dala je do znanja poznaniku da joj nije cilj pronaći odgovarajućeg partnera za razgovor. Međutim, ignorisala je druge koji su 'trebali' da joj govore šta da radi sa svojim životom. Mnogo toga je iskusila u prošlosti. Jednom je ušla u društvo i sa muškarcima i sa ženama u svom okruženju. Nije svako mogao lako da se upusti u pravi razgovor sa njom, iako je po prirodi bila društvena osoba. Rad kao volonter joj je dao hrabrosti da napravi nešto od svog života. Važan joj je bio kontakt sa ljudima. Smatrala je prioritetom da to mora doći s obje strane. U suprotnom, stvari su kasnije mogle ispasti drugačije. Dobra veza sa njenim sadašnjim menadžerom (kojeg nije doživljavala kao svog 'šefa') joj je dobro došla. Pogotovo u vrijeme kada se borila sa vlastitim životom. Ponijela je 'ljubav i nadu' koju je dobila od svojih roditelja sa sobom u svoj život. Nakon tog vremena odlučila je nabaviti kućnog ljubimca. Volela ga je. Za vrijeme njenog beskućništva, 'životinja' je bila jedina koja joj je mogla dati svjetlo. Ljudi koji su pričali o njoj stekla je drugačiji utisak. Od nekih ljudi je 'drhtala' niz kičmu. Komunikacija s njima nije uvijek bila glatka. Budući da nije željela primati direktne savjete od drugih i živjela je svoj život na svoj način, osjećala se manje ovisnom o njima. Da je nešto htela, odavno bi to uradila, a ne na način na koji se druga osoba nadala. Govorila je o načinu na koji su je neki ljudi prikazali na određeni način. Navodeći njihove neljubazne primjedbe, nije im posvetila punu pažnju. To je bilo nešto na čemu je radila. Iako je ova tema bila prilično neugodna na njenoj 'teritoriji'. Niko drugi nije morao da odlučuje šta je uradila sa svojim životom. Za to joj nije trebao vodič. Takođe, ljude koje je viđala na ulici i s kojima je povremeno razgovarala nije smatrala pravim 'usamljenim šetačima'. U njenim očima, psa su dobili uglavnom zato što su željeli s nekim stupiti u kontakt. Ne zbog njihove 'usamljenosti' kako je većina mislila. Tada su vjerovali da neko dovodi psa u kuću kako bi sakrio svoju usamljenost. Prema njenim riječima, ova ideja ne bi bila sasvim tačna. Ubrzo je snažno osjetila da su neki od ovih ljudi dobili psa samo da bi bili u društvu s drugim. Malo pričanje je moglo biti manje-više pravi razlog. Nadalje, vjerovala je da postoje ljudi koji su dobili psa koji to nisu učinili iz ljubavi. Ono što se dogodilo u kući bile su priče koje vjerovatno nisu svi čuli. Vidjela je nekoliko stvari o kojima ljudi radije ne bi otvorili usta. Osim toga, to je nije baš zanimalo. Njen sopstveni ljubimac, osim neprijatnih aspekata života, značio joj je skoro sve. Pošto se od početka brinula o njemu i često se uvlačila u njen krevet, to je njen život ispunilo toplinom i energijom. To joj je bila jedina nada da će preživjeti dan. Nakon posla, čeznula je da ga zagrli. Konačno je postigla svoj cilj da pronađe odgovarajući smještaj nakon osam godina čekanja. Neko ko je posjetio stan radi razgledanja odlučio je da ga ne uzme. Prilika bi bila njena. Nije joj se dalo provoditi vrijeme vani na hladnoći sa svojim ljubimcem. Odlučila je da se odluči i kaže da kući koju je ponudila Stambena zajednica. U kvartu u kojem je živjela... <Nastavit će se>

«Женщина освободилась от стресса бывшего работодателя»

- Часть 2

<Продолжение>

… Время от времени посещая своего старого работодателя, она пришла к выводу, что по-прежнему сложно что-либо изменить в корпоративной культуре. Однако она отметила, что и у других сотрудников был подобный опыт. Дело не ограничилось лишь временными «отпусками по болезни». От них она узнала, как изменилась рабочая атмосфера во время ее выхода на пенсию. Опасения по поводу «неравного обращения» стали для нее фактом, поскольку ее жалоба была принята во внимание. Она получила ответ от муниципалитета, однако для нее это была тема, которую больше нельзя было молчать. Рассказывая свою историю, она наконец получила то удовлетворение, на которое надеялась. Но в какой-то момент она поняла, что вокруг нее мало людей, которые могли бы ее по-настоящему понять. Поскольку она долго искала жилье и наводила справки то тут, то там, ей удалось в перерывах обрести покой. Люди, которых она знала, были разного происхождения. Среди них не было ни одного похожего. В ее глазах каждый человек немного отличался от остальных. Это сделало это немного захватывающим. В ее случае требовались определенные усилия, чтобы найти (и осмелиться найти) определенный уровень доверия к кому-то, потому что на такой встрече она сразу чувствовала, кто принадлежит к ее «улице», а кто нет. Не имело значения, с какой «стороны» пришел человек. Она интерпретировала «направление» по-своему. Однажды она дала понять своей знакомой, что поиск подходящего собеседника не является ее целью. Однако она проигнорировала других, которые «должны были» говорить ей, что делать со своей жизнью. В прошлом ей уже приходилось сталкиваться с подобным. Однажды она общалась и с мужчинами, и с женщинами из своего окружения. Не каждый мог легко завязать с ней настоящий разговор, хотя по натуре она была общительным человеком. Работа как волонтерство дало ей смелость добиться чего-то в своей жизни. Она считала важным общение с людьми. Она посчитала приоритетным, чтобы это исходило от обеих сторон. В противном случае, позже все могло бы сложиться иначе. Хорошие отношения с ее нынешним руководителем (которого она не считала своим «боссом») пошли ей на пользу. Особенно в то время, когда она боролась со своей собственной жизнью. Она взяла с собой в свою жизнь «любовь и надежду», которые получила от родителей. После этого она решила завести домашнее животное. Она любила его. Во время ее бездомности «животное» было единственным, кто мог дать ей свет. У людей, которые говорили о ней, сложилось разное впечатление. От некоторых людей у ​​нее мурашки по коже. Общение с ними не всегда было гладким. Поскольку она предпочитала не принимать прямых советов от других и жила своей жизнью по-своему, она чувствовала себя менее зависимой от них. Если бы она чего-то хотела, она бы давно это сделала и не так, как надеялся другой человек. Она говорила о том, как некоторые люди изображали ее определенным образом. Ссылаясь на их недобрые высказывания, она не обращала на них должного внимания. Это было то, над чем она работала. Хотя эта тема была весьма неудобна на ее «территории». Никто другой не мог решать, что ей делать со своей жизнью. Для этого ей не нужен был проводник. Она также не считала людей, которых видела на улице и с которыми иногда общалась, настоящими «одинокими прохожими». По ее мнению, они завели собаку в первую очередь потому, что хотели с кем-то связаться. Не из-за своего «одиночества», как многие думали. Тогда они считали, что собаку можно завести в доме, чтобы скрыть свое одиночество. По ее словам, эта идея была бы не совсем верной. Вскоре она ясно осознала, что некоторые из этих людей заводят собаку только для того, чтобы проводить время в компании другого человека. Возможно, истинной причиной было простое ведение светской беседы. Более того, она считала, что есть люди, которые заводят собаку не из любви. О том, что происходило в доме, наверняка слышали не все. Она увидела много вещей, о которых люди предпочли бы не говорить. К тому же, ее это не особо интересовало. Ее собственный питомец, помимо неприятных сторон жизни, значил для нее почти все. Поскольку она заботилась о нем с самого начала и часто забиралась к нему в постель, это наполнило ее жизнь теплом и энергией. Это была ее единственная надежда пережить этот день. После работы ей хотелось обнять его. После восьмилетнего ожидания она наконец достигла своей цели — нашла подходящее жилье. Кто-то, приехавший на просмотр квартиры, решил ее не сдавать. У нее будет такая возможность. Ей не хотелось проводить время на улице в холодную погоду со своим питомцем. Она решила рискнуть и согласиться на дом, предложенный Жилищной ассоциацией. В районе, где она жила… <Продолжение следует>

„Moteris išlaisvinta iš buvusio darbdavio streso“

– 2 dalis

<Tęsinys>

... Retkarčiais aplankydama savo senąjį darbdavį ji padarė išvadą, kad vis dar sunku ką nors pakeisti įmonės kultūroje. Tačiau ji pažymėjo, kad panašios patirties turėjo ir kiti darbuotojai. Tai nesibaigė tik laikinomis „nedarbingumo atostogomis“. Ji galėjo iš jų pasimokyti, kaip susiklostė darbo atmosfera išėjus į pensiją. Susirūpinimas dėl „nevienodo požiūrio“ jai tapo faktu, nes buvo atsižvelgta į jos skundą. Ji gavo atsakymą iš savivaldybės: tačiau jai tai buvo tema, kurios nebegalima nutylėti. Pasakodama savo istoriją, ji galiausiai suteikė tokį pasitenkinimą, kokio ji tikėjosi. Tačiau kažkuriuo momentu ji suprato, kad aplink ją yra mažai žmonių, kurie galėtų ją iš tikrųjų suprasti. Kadangi ji ilgai ieškojo būsto ir šen bei ten teiravosi, jai tarp kartų pavyko rasti ramybę su savimi. Žmonės, kuriuos ji pažinojo, buvo skirtingos kilmės. Tarp jų nebuvo nė vieno tokio paties. Jos akimis, kiekvienas žmogus tik šiek tiek skyrėsi nuo kitų. Dėl to buvo šiek tiek įdomu. Jos atveju reikėjo šiek tiek pasistengti, kad kažkuo surastų (ir išdrįstų rasti) tam tikrą pasitikėjimo lygį, nes tokiame susitikime ji iš karto nujautė, kas priklauso ar nepriklauso jos „gatvei“. Nesvarbu, iš kurios „krypties“ kas nors atėjo. Ji savaip interpretavo „kryptį“. Vieną dieną ji pranešė pažįstamam, kad rasti tinkamą pokalbio partnerį nėra jos tikslas. Tačiau ji ignoravo kitus, kurie „turėjo“ jai pasakyti, ką daryti su jos gyvenimu. Ji daug to patyrė praeityje. Kartą ji savo aplinkoje atėjo į kompaniją tiek su vyrais, tiek su moterimis. Ne kiekvienas galėjo lengvai su ja užmegzti tikrą pokalbį, nors ji iš prigimties buvo socialus žmogus. Darbas kaip savanorė suteikė jai šiek tiek drąsos padaryti ką nors iš savo gyvenimo. Jai svarbus kontaktas su žmonėmis. Ji laikė prioritetu, kad tai turėtų vykti iš abiejų pusių. Kitaip vėliau viskas galėjo pasisukti kitaip. Geras ryšys su dabartiniu jos vadovu (kurio ji nelaikė savo „bosu“) jai buvo naudinga. Ypač tuo metu, kai ji kovojo su savo gyvenimu. Iš savo tėvų gautą „meilę ir viltį“ ji pasiėmė su savimi į savo gyvenimą. Po to ji nusprendė pasiimti augintinį. Ji mylėjo jį. Jos benamystės metu „gyvūnas“ buvo vienintelis, kuris galėjo suteikti jai šviesos. Žmonės, kurie apie ją kalbėjo, susidarė kitokį įspūdį. Tam tikri žmonės jai sukėlė šiurpuliukus. Bendravimas su jais ne visada buvo sklandus. Kadangi ji nenorėjo priimti tiesioginių kitų patarimų ir gyveno savo gyvenimą savaip, ji jautėsi mažiau nuo jų priklausoma. Jei ji būtų ko nors norėjusi, būtų tai padariusi seniai ir ne taip, kaip tikėjosi kitas žmogus. Ji kalbėjo apie tai, kaip kai kurie žmonės ją vaizdavo tam tikru būdu. Cituodama nepadorias jų pastabas, ji nekreipė į juos viso dėmesio. Tai buvo kažkas, dėl ko ji dirbo. Nors ši tema buvo gana nepatogi jos „teritorijoje“. Niekas kitas neturėjo nuspręsti, ką ji padarė su savo gyvenimu. Tam jai vadovo nereikėjo. Ji taip pat nelaikė žmonėmis, kuriuos matydavo gatvėje ir su kuriais retkarčiais pasikalbėdavo, tikrais „vienišais vaikščiotojais“. Jos akyse jie šunį gavo daugiausia dėl to, kad norėjo su kuo nors susisiekti. Ne dėl jų „vienatvės“, kaip daugelis mano. Tada jie tikėjo, kad į namus atsinešė šunį, kad paslėptų savo vienatvę. Anot jos, ši mintis būtų ne visai teisinga. Netrukus ji pajuto, kad kai kurie iš šių žmonių turi šunį tik tam, kad pabūtų su kitu. Mažakalbis galėjo būti daugiau ar mažiau tikroji priežastis. Be to, ji tikėjo, kad yra žmonių, kurie turi šunį, kurie to nedarė iš meilės. Tai, kas nutiko namuose, buvo istorijos, kurias tikriausiai teko išgirsti ne visiems. Ji pamatė keletą dalykų, apie kuriuos žmonės mieliau neatvertų burnos. Be to, jai tai nelabai buvo įdomu. Jos augintinis, be nemalonių gyvenimo aspektų, jai reiškė beveik viską. Kadangi ji nuo pat pradžių juo rūpinosi ir dažnai lįsdavo į savo lovą, tai pripildė jos gyvenimą šilumos ir energijos. Tai buvo vienintelė jos viltis ištverti dieną. Po darbo ji troško jį apkabinti. Ji pagaliau pasiekė savo tikslą po aštuonerių metų laukimo susirasti tinkamą būstą. Kažkas, apsilankęs bute apžiūrėti, nusprendė jo neimti. Galimybė būtų jai. Ji nenorėjo leisti laiko lauke šaltyje su savo augintiniu. Ji nusprendė žengti žingsnį ir pasakyti „taip“ būsto bendrijos pasiūlytam namui. Kaimynystėje, kur ji gyveno... <Tęsinys>

“Sieviete atbrīvota no bijušā darba devēja stresa”

- 2. daļa

<Turpinājums>

… Ik pa laikam apciemojot savu veco darba devēju, viņa nonāca pie secinājuma, ka joprojām ir grūti kaut ko mainīt korporatīvajā kultūrā. Tomēr viņa norādīja, ka citiem darbiniekiem ir bijusi līdzīga pieredze. Tas neapstājās tikai ar īslaicīgu "slimības atvaļinājumu". Viņa varēja no viņiem uzzināt, kā darba gaisotne veidojusies pensijas laikā. Bažas par “nevienlīdzīgu attieksmi” viņai bija kļuvušas par faktu, jo viņas sūdzība tika ņemta vērā. Viņa saņēmusi atbildi no pašvaldības: tomēr viņai tas bijis temats, par kuru vairs nevarēja klusēt. Stāstot savu stāstu, viņa beidzot sniedza gandarījumu, uz ko viņa bija cerējusi. Taču kādā brīdī viņa saprata, ka apkārt ir maz cilvēku, kas varētu viņu īsti saprast. Tā kā viņa ilgi bija meklējusi mājokli un šur tur jautājusi, starpbrīžos viņai izdevās rast mieru ar sevi. Viņas pazīstamie cilvēki bija dažādas izcelsmes. Viņu vidū nebija neviena, kas būtu pat tāds pats. Viņas acīs katrs cilvēks tikai nedaudz atšķīrās no pārējiem. Tas padarīja to mazliet aizraujošu. Viņas gadījumā prasīja zināmas pūles, lai kādam atrastu (un uzdrīkstētos atrast) zināmu uzticības līmeni, jo šādā tikšanās reizē viņa uzreiz nojauta, kurš pieder vai nepieder viņas 'ielai'. Nav svarīgi, no kura “virziena” kāds nāca. Viņa interpretēja “virzienu” savā veidā. Kādu dienu viņa darīja zināmu paziņai, ka atrast piemērotu sarunu biedru nav viņas mērķis. Tomēr viņa ignorēja citus, kuriem vajadzēja viņai pateikt, ko darīt ar savu dzīvi. Viņa pagātnē bija daudz tā piedzīvojusi. Reiz viņa savā vidē nonāca sabiedrībā gan ar vīriešiem, gan ar sievietēm. Ne visi varēja viegli iesaistīties īstā sarunā ar viņu, lai gan viņa pēc būtības bija sabiedriska persona. Darbs kā brīvprātīgais deva viņai drosmi kaut ko darīt no savas dzīves. Viņai svarīgs šķita kontakts ar cilvēkiem. Viņa uzskatīja par prioritāti, ka tam bija jānāk no abām pusēm. Citādi vēlāk lietas varēja izvērsties savādāk. Labā saikne ar viņas pašreizējo vadītāju (kuru viņa neuzskatīja par savu “priekšnieku”) darīja viņai labu. It īpaši laikā, kad viņa pati cīnījās ar savu dzīvi. Viņa savā dzīvē paņēma no vecākiem saņemto “mīlestību un cerību”. Pēc šī laika viņa nolēma iegūt mājdzīvnieku. Viņa viņu mīlēja. Viņas bezpajumtniecības laikā “dzīvnieks” bija vienīgais, kas varēja viņai dot gaismu. Cilvēkiem, kuri par viņu runāja, viņai radās atšķirīgs iespaids. Daži cilvēki viņai sagādāja “drebuļus”. Saziņa ar viņiem ne vienmēr bija gluda. Tā kā viņa nevēlējās pieņemt tiešus padomus no citiem un dzīvoja savu dzīvi savā veidā, viņa jutās mazāk atkarīga no tiem. Ja viņa būtu kaut ko vēlējusies, viņa to būtu izdarījusi jau sen un ne tā, kā otrs cerēja. Viņa runāja par to, kā daži cilvēki viņu attēloja noteiktā veidā. Citējot viņu nelaipnas piezīmes, viņa tiem nepievērsa visu uzmanību. Tas bija kaut kas, pie kā viņa strādāja. Pat ja šī tēma viņas 'teritorijā' bija diezgan neērta. Nevienam citam nebija jāizlemj, ko viņa darīja ar savu dzīvi. Viņai tam nebija vajadzīgs ceļvedis. Viņa arī neuzskatīja cilvēkus, kurus redzēja uz ielas un ar kuriem laiku pa laikam sarunājās, par īstiem “vientuļajiem staigātājiem”. Viņas acīs viņi ieguva suni galvenokārt tāpēc, ka gribēja ar kādu sazināties. Ne viņu “vientulības” dēļ, kā lielākā daļa domāja. Pēc tam viņi uzskatīja, ka viens ienesa suni mājā, lai slēptu savu vientulību. Viņasprāt, šī ideja nebūtu gluži pareiza. Viņa drīz vien sajuta, ka daži no šiem cilvēkiem ieguva suni tikai tāpēc, lai būtu kompānijā ar citu. Vairāk vai mazāk īstais iemesls varēja būt saruna. Turklāt viņa uzskatīja, ka ir cilvēki, kuri ieguva suni, kuri to nedarīja mīlestības dēļ. Mājā notikušais bija stāsti, kurus droši vien ne visiem nācās dzirdēt. Viņa redzēja vairākas lietas, par kurām cilvēki labprātāk nevērtu muti. Turklāt viņu tas īsti neinteresēja. Viņas mājdzīvnieks, papildus nepatīkamajiem dzīves aspektiem, viņai nozīmēja gandrīz visu. Tā kā viņa par viņu rūpējās no sākuma un bieži ielīda savā gultā, tas piepildīja viņas dzīvi ar siltumu un enerģiju. Tā bija viņas vienīgā cerība izturēt dienu. Pēc darba viņa ilgojās viņu apskaut. Viņa beidzot sasniedza savu mērķi atrast piemērotu mājokli pēc astoņu gadu gaidīšanas. Kāds, kurš apmeklēja dzīvokli apskatei, nolēma to neņemt. Iespēja būtu viņai. Viņai nebija vēlmes pavadīt laiku ārā aukstumā ar savu mājdzīvnieku. Viņa nolēma spert soli un pateikt "jā" Mājokļu biedrības piedāvātajai mājai. Apkārtnē, kur viņa dzīvoja... <Turpinājums>

«Жінка звільнилася від стресу колишнього роботодавця»

- Частина 2

<Продовження>

… Час від часу відвідуючи колишнього роботодавця, вона дійшла висновку, що в корпоративній культурі все ще важко щось змінити. Однак вона зазначила, що інші співробітники мали подібний досвід. Це не зупинилося лише на тимчасовій «лікарняній». Вона змогла дізнатися від них, як склалася робоча атмосфера під час її виходу на пенсію. Занепокоєння щодо «нерівного поводження» стало для неї фактом, оскільки її скаргу було прийнято до уваги. Вона отримала відповідь від муніципалітету: однак для неї це була тема, про яку вже не можна було мовчати. Розповідь своєї історії нарешті принесла їй задоволення, на яке вона сподівалася. Але в якийсь момент вона зрозуміла, що в її оточенні мало людей, які можуть її по-справжньому зрозуміти. Оскільки вона довго шукала житло і робила запити тут і там, їй вдалося знайти спокій із собою між часом. Люди, яких вона знала, були різного походження. Серед них не було жодної навіть однакової. В її очах кожна людина трішки відрізнялася від інших. Це зробило це трохи захоплюючим. У її випадку знадобилося певних зусиль, щоб знайти (і наважитися знайти) певний рівень довіри до когось, тому що при такій зустрічі вона одразу відчувала, хто належить чи не належить до її «вулиці». Не мало значення, з якого «напрямку» хтось прийшов. Вона по-своєму інтерпретувала «напрямок». Одного разу вона повідомила знайомому, що знайти відповідного співрозмовника не є її метою. Однак вона ігнорувала інших, які «повинні» казати їй, що робити зі своїм життям. Вона пережила багато цього в минулому. Одного разу вона вступила в компанію як з чоловіками, так і з жінками свого оточення. Не кожен міг легко вступити з нею в справжню розмову, хоча вона була товариською людиною за своєю природою. Робота як волонтер надав їй сміливості зробити щось у своєму житті. Вона вважала важливим контакт з людьми. Вона вважала пріоритетом те, що це має відбуватися з обох сторін. Інакше пізніше все могло скластися інакше. Гарний зв’язок із її нинішнім менеджером (якого вона не вважала своїм «босом») пішов їй на користь. Особливо в той час, коли вона боролася з власним життям. Вона взяла з собою у своє життя «любов і надію», отримані від батьків. Після цього вона вирішила завести домашнього улюбленця. Вона любила його. Під час її безпритульності «тварина» була єдиною, хто міг дати їй світло. У людей, які про неї говорили, у неї склалося інше враження. Деякі люди викликали у неї «мурашки» по спині. Спілкування з ними не завжди було гладким. Оскільки вона воліла не приймати прямих порад від інших і жила власним життям по-своєму, вона почувалася менш залежною від них. Якби вона чогось хотіла, то зробила б це давно, а не так, як сподівався інший. Вона розповіла про те, як деякі люди зображують її певним чином. Цитуючи недобрі зауваження з їхнього боку, вона не звертала на них повної уваги. Це було те, над чим вона працювала. Хоча на її «території» ця тема була досить незручною. Ніхто інший не повинен вирішувати, що вона зробила зі своїм життям. Для цього їй не потрібен був гід. Людей, яких бачила на вулиці і з якими час від часу спілкувалася, вона також не вважала справжніми «одинаками». В її очах вони завели собаку головним чином тому, що хотіли з кимось познайомитися. Не через їхню «самотність», як думала більшість. Тоді вважали, що собаку заводили в будинок, щоб приховати свою самотність. За її словами, така думка була б не зовсім правильною. Незабаром вона сильно відчула, що деякі з цих людей заводили собаку лише для того, щоб бути в компанії з іншими. Більш-менш справжньою причиною могли бути світські балачки. Крім того, вона вірила, що були люди, які заводили собаку, але не з любові. Те, що сталося в будинку, були історіями, які, напевно, не кожен чув. Вона побачила кілька речей, про які люди воліли б не відкривати рота. До того ж її це не дуже цікавило. Власний вихованець, окрім неприємних сторін життя, означав для неї майже все. Оскільки вона з самого початку доглядала за ним і часто залазила до неї в ліжко, це наповнювало її життя теплом і енергією. Це була її єдина надія пережити день. Після роботи вона прагнула його обійняти. Після восьмирічного очікування вона нарешті досягла своєї мети — знайшла відповідне житло. Хтось зайшов на перегляд квартири вирішив її не брати. Можливість була б у неї. Їй не хотілося проводити час на вулиці, на морозі, зі своїм улюбленцем. Вона вирішила зробити рішучий крок і сказати «так» будинку, запропонованому Житловою асоціацією. По сусідству, де вона жила… <Продовження буде>

“Mujer liberada del estrés de su ex empleador”

- Parte 2

<Continúa>

… Al visitar de vez en cuando a su antiguo empleador, llegó a la conclusión de que todavía era difícil cambiar algo dentro de la cultura corporativa. Sin embargo, señaló que otros empleados habían tenido experiencias similares. No se quedó en una simple "baja por enfermedad" temporal. De ellos pudo aprender cómo había evolucionado el ambiente de trabajo durante su jubilación. Las preocupaciones por el "trato desigual" se habían convertido en un hecho para ella, porque su queja fue tomada en consideración. Recibió una respuesta del municipio, pero para ella era un tema que ya no podía seguir callando. Contar su historia finalmente le dio la satisfacción que había estado esperando. Pero en algún momento se dio cuenta de que había pocas personas a su alrededor que realmente pudieran entenderla. Como llevaba mucho tiempo buscando vivienda y había ido haciendo averiguaciones aquí y allá, logró encontrar algo de paz consigo misma entretanto. Las personas que ella conocía eran de diferentes orígenes. No había entre ellos ni uno solo que fuera igual. A sus ojos, cada persona era un poco diferente del resto. Eso lo hizo un poco emocionante. En su caso, le costó un cierto esfuerzo encontrar (y atreverse a encontrar) un cierto nivel de confianza en alguien, porque en un encuentro así percibía inmediatamente quién pertenecía o no a su “calle”. No importaba de qué “dirección” viniera alguien. Ella interpretó una 'dirección' a su manera. Un día le hizo saber a un conocido que encontrar un compañero de conversación adecuado no era su objetivo. Sin embargo, ella ignoró a otros que "se suponía" que debían decirle qué hacer con su vida. Ella había experimentado mucho de eso en el pasado. En su entorno ella solía estar en compañía de hombres y mujeres. No todo el mundo podía entablar fácilmente una conversación real con ella, a pesar de que era una persona sociable por naturaleza. El trabajo como

« Une femme libérée du stress de son ancien employeur »

- Partie 2

<Suite>

… En rendant visite de temps en temps à son ancien employeur, elle en est arrivée à la conclusion qu’il était encore difficile de changer quoi que ce soit dans la culture d’entreprise. Elle a toutefois noté que d’autres employés avaient vécu des expériences similaires. Cela ne s’est pas limité à un simple « congé maladie » temporaire. Elle a pu apprendre auprès d’eux comment l’ambiance de travail avait évolué durant sa retraite. Les inquiétudes concernant un « traitement inégal » étaient devenues une réalité pour elle, car sa plainte avait été prise en considération. Elle a reçu une réponse de la municipalité : toutefois, pour elle, c'était un sujet qui ne pouvait plus être passé sous silence. Raconter son histoire lui a finalement donné la satisfaction qu’elle espérait. Mais à un moment donné, elle s'est rendu compte qu'il y avait peu de gens autour d'elle qui pouvaient vraiment la comprendre. Parce qu'elle cherchait un logement depuis longtemps et qu'elle avait fait des demandes ici et là, elle a réussi à trouver un peu de paix avec elle-même entre-temps. Les gens qu’elle connaissait étaient d’origines différentes. Il n’y en avait pas un seul parmi eux qui soit pareil. À ses yeux, chaque personne était un peu différente des autres. Cela a rendu la chose un peu excitante. Dans son cas, il lui a fallu un certain effort pour trouver (et oser trouver) un certain niveau de confiance en quelqu'un, car lors d'une telle rencontre, elle sentait immédiatement qui appartenait ou non à sa « rue ». Peu importe la « direction » d’où venait quelqu’un. Elle a interprété une « direction » à sa manière. Un jour, elle a fait savoir à une connaissance que trouver un interlocuteur approprié n’était pas son objectif. Cependant, elle a ignoré les autres qui étaient « censés » lui dire quoi faire de sa vie. Elle avait déjà vécu beaucoup de choses de ce genre dans le passé. Elle s'est un jour retrouvée en compagnie d'hommes et de femmes dans son entourage. Tout le monde ne pouvait pas facilement engager une vraie conversation avec elle, même si elle était une personne sociable par nature. Le travail comme

“Donna liberata dallo stress dell’ex datore di lavoro”

- Parte 2

<Continua>

… Visitando di tanto in tanto il suo vecchio datore di lavoro, giunse alla conclusione che era ancora difficile cambiare qualcosa nella cultura aziendale. Ha tuttavia sottolineato che anche altri dipendenti avevano avuto esperienze simili. Non si è limitato ai soli congedi per malattia temporanei. Da loro ha potuto apprendere come si era evoluto l'ambiente lavorativo durante il suo pensionamento. Le preoccupazioni relative al "trattamento diseguale" erano diventate per lei una realtà, perché il suo reclamo era stato preso in considerazione. Ricevette risposta dal comune: per lei però era un argomento che non poteva più restare taciuto. Raccontare la sua storia le diede finalmente la soddisfazione che sperava. Ma a un certo punto si rese conto che erano poche le persone intorno a lei che potevano davvero capirla. Poiché aveva cercato casa per molto tempo e aveva fatto qualche ricerca qua e là, nel frattempo era riuscita a trovare un po' di pace con se stessa. Le persone che conosceva avevano origini diverse. Non ce n'era uno tra loro che fosse uguale all'altro. Ai suoi occhi, ogni persona era un po' diversa dalle altre. Ciò rendeva la cosa un po' eccitante. Nel suo caso, ci è voluto un certo sforzo per trovare (e osare trovare) un certo livello di fiducia in qualcuno, perché in un incontro del genere intuiva immediatamente chi apparteneva e chi no alla sua "strada". Non importava da quale "direzione" qualcuno provenisse. Interpretava una "direzione" a modo suo. Un giorno fece sapere a un conoscente che il suo obiettivo non era trovare un interlocutore adatto. Tuttavia, ignorò gli altri che "avrebbero dovuto" dirle cosa fare della sua vita. In passato ne aveva vissute parecchie. Un tempo frequentava sia uomini che donne del suo ambiente. Non tutti riuscivano facilmente ad avere una vera conversazione con lei, nonostante fosse una persona socievole per natura. Il lavoro come

«Γυναίκα απαλλαγμένη από το άγχος του πρώην εργοδότη»

- Μέρος 2

<Συνέχεια>

… Επισκεπτόμενος τον παλιό της εργοδότη κάθε τόσο, κατέληγε στο συμπέρασμα ότι ήταν ακόμα δύσκολο να αλλάξει κάτι στην εταιρική κουλτούρα. Ωστόσο, σημείωσε ότι και άλλοι υπάλληλοι είχαν παρόμοιες εμπειρίες. Δεν σταμάτησε μόνο στην προσωρινή «αναρρωτική άδεια». Μπόρεσε να μάθει από αυτούς πώς είχε διαμορφωθεί η εργασιακή ατμόσφαιρα κατά τη διάρκεια της συνταξιοδότησής της. Οι ανησυχίες για την «άνιση μεταχείριση» είχαν γίνει γεγονός για εκείνη, επειδή ελήφθη υπόψη η καταγγελία της. Έλαβε απάντηση από τον δήμο: ωστόσο, για εκείνη ήταν ένα θέμα που δεν μπορούσε πλέον να σιωπήσει. Η αφήγηση της ιστορίας της τελικά της έδωσε την ικανοποίηση που ήλπιζε. Όμως κάποια στιγμή κατάλαβε ότι υπήρχαν λίγοι άνθρωποι γύρω της που μπορούσαν πραγματικά να την καταλάβουν. Επειδή έψαχνε για στέγη για πολύ καιρό και έκανε έρευνες εδώ κι εκεί, κατάφερνε να βρει λίγη γαλήνη με τον εαυτό της ενδιάμεσα. Οι άνθρωποι που γνώριζε ήταν διαφορετικής καταγωγής. Δεν υπήρχε ούτε ένας ανάμεσά τους που να ήταν το ίδιο. Στα μάτια της, κάθε άνθρωπος ήταν λίγο διαφορετικός από τους υπόλοιπους. Αυτό το έκανε λίγο συναρπαστικό. Στην περίπτωσή της, χρειάστηκε κάποια προσπάθεια για να βρει (και να τολμήσει να βρει) ένα συγκεκριμένο επίπεδο εμπιστοσύνης σε κάποιον, γιατί σε μια τέτοια συνάντηση ένιωσε αμέσως ποιος ανήκε ή όχι στον «δρόμο» της. Δεν είχε σημασία από ποια «κατεύθυνση» προερχόταν κάποιος. Ερμήνευσε μια «σκηνοθεσία» με τον δικό της τρόπο. Μια μέρα ενημέρωσε έναν γνωστό της ότι δεν ήταν ο στόχος της να βρει έναν κατάλληλο συνομιλητή. Ωστόσο, αγνόησε τους άλλους που «υποτίθεται» να της έλεγαν τι να κάνει στη ζωή της. Είχε ζήσει πολλά από αυτά στο παρελθόν. Κάποτε έκανε παρέα τόσο με άνδρες όσο και με γυναίκες στο περιβάλλον της. Δεν μπορούσαν όλοι να εμπλακούν εύκολα σε μια πραγματική συζήτηση μαζί της, παρόλο που ήταν από τη φύση της κοινωνικό άτομο. Το έργο ως εθελοντής της έδωσε λίγο κουράγιο να κάνει κάτι από τη ζωή της. Θεώρησε σημαντική την επαφή με ανθρώπους. Θεώρησε ως προτεραιότητα ότι αυτό έπρεπε να προέλθει και από τις δύο πλευρές. Διαφορετικά, τα πράγματα θα μπορούσαν να είχαν εξελιχθεί διαφορετικά αργότερα. Η καλή σχέση με τον τωρινό μάνατζερ της (τον οποίο δεν έβλεπε ως «αφεντικό») της έκανε καλό. Ειδικά σε μια εποχή που πάλευε με την ίδια της τη ζωή. Πήρε μαζί της την «αγάπη και την ελπίδα» που έλαβε από τους γονείς της στη ζωή της. Μετά από αυτό το διάστημα αποφάσισε να αποκτήσει ένα κατοικίδιο. Τον αγαπούσε. Την εποχή της άστεγης της, το «ζώο» ήταν το μόνο που μπορούσε να της δώσει φως. Οι άνθρωποι που μίλησαν για αυτήν, πήρε διαφορετική εντύπωση. Κάποιοι άνθρωποι της έδωσαν «ρίγη» στη ραχοκοκαλιά της. Η επικοινωνία μαζί τους δεν ήταν πάντα ομαλή. Επειδή προτιμούσε να μην παίρνει άμεσες συμβουλές από τους άλλους και ζούσε τη ζωή της με τον δικό της τρόπο, ένιωθε λιγότερο εξαρτημένη από αυτούς. Αν ήθελε κάτι, θα το είχε κάνει εδώ και πολύ καιρό και όχι με τον τρόπο που ήλπιζε ο άλλος. Μίλησε για τον τρόπο που κάποιοι την απεικόνισαν με συγκεκριμένο τρόπο. Όταν επικαλέστηκε τις αγενείς παρατηρήσεις τους, δεν τους έδωσε πλήρη σημασία. Αυτό ήταν κάτι πάνω στο οποίο δούλευε. Παρόλο που αυτό το θέμα ήταν αρκετά άβολο στην «επικράτειά» της. Κανείς άλλος δεν έπρεπε να αποφασίσει τι έκανε με τη ζωή της. Δεν χρειαζόταν οδηγό για αυτό. Επίσης, δεν θεωρούσε τους ανθρώπους που έβλεπε στο δρόμο και περιστασιακά μιλούσε με τους πραγματικούς «μοναχικούς περιπατητές». Στα μάτια της απέκτησαν σκύλο κυρίως γιατί ήθελαν να έρθουν σε επαφή με κάποιον. Όχι λόγω της «μοναξιάς» τους όπως νόμιζαν οι περισσότεροι. Τότε πίστεψαν ότι κάποιος έφερνε ένα σκύλο στο σπίτι για να κρύψει τη μοναξιά του. Σύμφωνα με αυτήν, αυτή η ιδέα δεν θα ήταν απολύτως σωστή. Σύντομα ένιωσε έντονα ότι μερικοί από αυτούς τους ανθρώπους πήραν ένα σκυλί μόνο και μόνο για να είναι παρέα με έναν άλλο. Το να κάνεις κουβέντες μπορεί να ήταν λίγο πολύ ο πραγματικός λόγος. Επιπλέον, πίστευε ότι υπήρχαν άνθρωποι που απέκτησαν σκύλο που δεν το έκαναν από αγάπη. Αυτό που συνέβη στο σπίτι ήταν ιστορίες που μάλλον δεν είχαν όλοι να ακούσουν. Είδε πολλά πράγματα για τα οποία οι άνθρωποι θα προτιμούσαν να μην ανοίξουν το στόμα τους. Εξάλλου, δεν την ενδιέφερε πολύ αυτό. Το δικό της κατοικίδιο, εκτός από τις δυσάρεστες πτυχές της ζωής, σήμαινε σχεδόν τα πάντα για εκείνη. Δεδομένου ότι τον φρόντιζε από την αρχή και συχνά σερνόταν στο κρεβάτι της, αυτό γέμιζε τη ζωή της με ζεστασιά και ενέργεια. Ήταν η μόνη της ελπίδα να περάσει τη μέρα. Μετά τη δουλειά, λαχταρούσε να τον αγκαλιάσει. Τελικά πέτυχε τον στόχο της να βρει κατάλληλη στέγη μετά από οκτώ χρόνια αναμονής. Κάποιος που επισκέφτηκε το διαμέρισμα για θέαση αποφάσισε να μην το πάρει. Η ευκαιρία θα ήταν δική της. Δεν είχε όρεξη να περάσει χρόνο έξω στο κρύο με το κατοικίδιό της. Αποφάσισε να κάνει τη βουτιά και να πει ναι στο σπίτι που προσφέρει ο Οικιστικός Σύλλογος. Στη γειτονιά που έμενε… <Συνέχεια>

„Kobieta uwolniona od stresu byłego pracodawcy”

- Część 2

<Ciąg dalszy>

… Odwiedzając od czasu do czasu swojego starego pracodawcę, doszła do wniosku, że nadal trudno jest cokolwiek zmienić w kulturze korporacyjnej. Zauważyła jednak, że inni pracownicy mieli podobne doświadczenia. Nie skończyło się na tymczasowym „urlopie chorobowym”. Miała okazję dowiedzieć się od nich, jak zmieniała się atmosfera w pracy po jej przejściu na emeryturę. Obawy dotyczące „nierównego traktowania” stały się dla niej faktem, ponieważ jej skarga została rozpatrzona. Otrzymała odpowiedź z urzędu miejskiego: jednak dla niej był to temat, którego nie dało się dłużej przemilczeć. Opowiedzenie swojej historii w końcu dało jej satysfakcję, na którą liczyła. Ale w pewnym momencie zdała sobie sprawę, że wokół niej jest niewiele osób, które naprawdę ją rozumieją. Ponieważ od dłuższego czasu szukała mieszkania i rozpytywała tu i ówdzie, udało jej się w międzyczasie znaleźć trochę spokoju. Ludzie, których znała, mieli różne pochodzenie. Nie było wśród nich ani jednego, który byłby taki sam. W jej oczach każdy człowiek był po prostu trochę inny od pozostałych. To sprawiło, że było to trochę ekscytujące. W jej przypadku znalezienie (i odwaga znalezienia) pewnego poziomu zaufania do kogoś wymagały pewnego wysiłku, ponieważ na takim spotkaniu od razu wyczuwała, kto należy do jej „ulicy”, a kto nie. Nie miało znaczenia, z którego „kierunku” ktoś przybył. Ona zinterpretowała „kierunek” na swój własny sposób. Pewnego dnia dała znajomemu do zrozumienia, że ​​znalezienie odpowiedniego partnera do rozmowy nie jest jej celem. Zignorowała jednak innych, którzy „powinni” mówić jej, co ma robić w życiu. W przeszłości doświadczyła tego wielokrotnie. Kiedyś w swoim otoczeniu miała okazję przebywać zarówno wśród mężczyzn, jak i kobiet. Choć z natury była osobą towarzyską, nie każdy potrafił z nią nawiązać prawdziwą rozmowę. Praca jako wolontariuszka dodała jej odwagi, żeby coś zrobić ze swoim życiem. Uważała, że ​​kontakt z ludźmi jest ważny. Uważała, że ​​priorytetem jest zaangażowanie obu stron. W przeciwnym razie później wszystko mogłoby potoczyć się inaczej. Dobre relacje z jej obecnym przełożonym (którego nie uważała za swojego „szefa”) wyszły jej na dobre. Zwłaszcza w chwili, gdy zmagała się z własnym życiem. Zabrała ze sobą do swojego życia „miłość i nadzieję”, którą otrzymała od rodziców. Po tym czasie zdecydowała się na posiadanie zwierzaka. Ona go kochała. W czasie jej bezdomności „zwierzę” było jedyną osobą, która mogła dać jej światło. Ludzie, którzy o niej mówili, odnosili odmienne wrażenie. Pewne osoby wywoływały u niej dreszcze. Komunikacja z nimi nie zawsze przebiegała bezproblemowo. Ponieważ nie chciała słuchać rad innych i żyła po swojemu, czuła się od nich mniej zależna. Gdyby czegoś chciała, zrobiłaby to dawno temu i nie w sposób, jakiego oczekiwałaby druga osoba. Opowiadała o tym, jak niektórzy ludzie przedstawiali ją w określony sposób. Przytaczając nieuprzejme uwagi, nie zwróciła na nie pełnej uwagi. To było coś, nad czym pracowała. Chociaż temat ten był dość niewygodny na jej „terytorium”. Nikt inny nie mógł decydować o tym, co ona zrobi ze swoim życiem. Nie potrzebowała do tego przewodnika. Nie uważała też ludzi, których spotykała na ulicy i z którymi czasami rozmawiała, za prawdziwych „samotnych spacerowiczów”. Z jej punktu widzenia zdecydowali się na kupno psa głównie dlatego, że chcieli nawiązać z kimś kontakt. Nie z powodu ich „osamotnienia”, jak większość myślała. Następnie uwierzyli, że ktoś przyprowadził psa do domu, aby ukryć swoją samotność. Jej zdaniem ten pomysł nie jest do końca słuszny. Wkrótce nabrała silnego przekonania, że ​​niektórzy ludzie kupują sobie psy tylko po to, żeby móc przebywać w towarzystwie innych ludzi. Prawdziwym powodem mogła być po prostu luźna pogawędka. Ponadto była przekonana, że ​​niektórzy ludzie adoptowali psa nie z miłości. To, co działo się w domu, to historie, których prawdopodobnie nie każdy miał okazję usłyszeć. Zobaczyła kilka rzeczy, o których ludzie woleliby nie mówić. Poza tym, tak naprawdę jej to nie interesowało. Jej własne zwierzę, pomijając nieprzyjemne aspekty życia, znaczyło dla niej niemal wszystko. Ponieważ opiekowała się nim od samego początku i często wpełzała do jej łóżka, napełniło to jej życie ciepłem i energią. To była jej jedyna nadzieja na przetrwanie dnia. Po pracy pragnęła go przytulić. W końcu osiągnęła swój cel i znalazła odpowiednie mieszkanie po ośmioletnim oczekiwaniu. Osoba, która odwiedziła mieszkanie, aby je obejrzeć, zdecydowała się go nie wynająć. To byłaby jej okazja. Nie miała ochoty spędzać czasu na zimnie ze swoim zwierzakiem. Postanowiła zaryzykować i przyjąć ofertę wynajmu domu od spółdzielni mieszkaniowej. W okolicy, w której mieszkała… <Ciąg dalszy nastąpi>

«Женщина освободилась от стресса бывшего работодателя»

- Часть 2

<Продолжение>

… Время от времени навещая своего старого работодателя, она пришла к выводу, что по-прежнему сложно что-либо изменить в корпоративной культуре. Однако она отметила, что и у других сотрудников был подобный опыт. Дело не ограничилось лишь временными «отпусками по болезни». От них она узнала, как изменилась рабочая атмосфера во время ее выхода на пенсию. Опасения по поводу «неравного обращения» стали для нее фактом, поскольку ее жалоба была принята во внимание. Она получила ответ от муниципалитета, однако для нее это была тема, которую больше нельзя было молчать. Рассказывая свою историю, она наконец получила то удовлетворение, на которое надеялась. Но в какой-то момент она поняла, что вокруг нее мало людей, которые могли бы ее по-настоящему понять. Поскольку она долго искала жилье и наводила справки то тут, то там, ей удалось в перерывах обрести покой. Люди, которых она знала, были разного происхождения. Среди них не было ни одного похожего. В ее глазах каждый человек немного отличался от остальных. Это сделало это немного захватывающим. В ее случае требовались определенные усилия, чтобы найти (и осмелиться найти) определенный уровень доверия к кому-то, потому что на такой встрече она сразу чувствовала, кто принадлежит к ее «улице», а кто нет. Не имело значения, с какой «стороны» пришел человек. Она интерпретировала «направление» по-своему. Однажды она дала понять своей знакомой, что поиск подходящего собеседника не является ее целью. Однако она проигнорировала других, которые «должны были» говорить ей, что делать со своей жизнью. В прошлом ей уже приходилось сталкиваться с подобным. Однажды она общалась и с мужчинами, и с женщинами из своего окружения. Не каждый мог легко завязать с ней настоящий разговор, хотя по натуре она была общительным человеком. Работа как доброволец й даде малко кураж да направи нещо от живота си. За нея е важен контактът с хората. Тя смяташе за приоритет това да дойде и от двете страни. Иначе по-късно нещата можеха да се развият по различен начин. Добрата връзка с настоящия й мениджър (когото тя не виждаше като свой „шеф“) й се отрази добре. Особено във време, когато тя се бореше със собствения си живот. Тя взе със себе си в живота си „любовта и надеждата“, които получи от родителите си. След това време тя реши да си вземе домашен любимец. Тя го обичаше. По време на нейната бездомност „животното“ беше единственото, което можеше да й даде светлина. Хората, които говореха за нея, тя имаше различно впечатление. Някои хора я накараха да я побият. Общуването с тях не винаги беше гладко. Тъй като тя предпочиташе да не приема директни съвети от другите и живееше собствения си живот по свой начин, тя се чувстваше по-малко зависима от тях. Ако е искала нещо, щеше да го направи отдавна, а не по начина, на който другият се надяваше. Тя говори за начина, по който някои хора я представят по определен начин. Когато цитира нелюбезни забележки, направени от тях, тя не им обърна пълно внимание. Това беше нещо, върху което тя работеше. Въпреки че тази тема беше доста неудобна на нейната „територия“. Никой друг не трябваше да решава какво да прави с живота си. За това не й трябваше ръководство. Тя също така не смята хората, които вижда на улицата и от време на време разговаря с тях за истински „самотници“. В нейните очи те си взеха куче главно защото искаха да се свържат с някого. Не заради тяхната „самота“, както си мислеха повечето. Тогава вярваха, че човек води куче в къщата, за да скрие самотата си. Според нея тази идея не би била съвсем правилна. Скоро тя усети силно, че някои от тези хора си взеха куче само за да бъдат в компания с друго. Воденето на малки разговори може да е повече или по-малко истинската причина. Освен това тя смята, че има хора, които са си взели куче, но не са го направили от любов. Това, което се случи в къщата, бяха истории, които вероятно не всеки успя да чуе. Тя видя няколко неща, за които хората предпочитат да не си отварят устата. Освен това тя не се интересуваше особено от това. Нейният собствен домашен любимец, освен неприятните аспекти на живота, означаваше почти всичко за нея. Тъй като тя се грижеше за него от самото начало и често се вмъкваше в леглото й, това изпълваше живота й с топлина и енергия. Това беше единствената й надежда да преживее деня. След работа копнееше да го прегърне. Тя най-накрая постигна целта си да намери подходящо жилище след осемгодишно чакане. Някой, който е посетил апартамента за оглед, е решил да не го вземе. Възможността щеше да бъде нейна. Не й се ходело навън в студа с домашния любимец. Тя реши да се гмурне и да каже „да“ на къщата, предложена от жилищната асоциация. В квартала, където живееше... <Продължава>

„Moteris išlaisvinta iš buvusio darbdavio streso“

– 2 dalis

<Tęsinys>

... Retkarčiais aplankydama savo senąjį darbdavį ji padarė išvadą, kad vis dar sunku ką nors pakeisti įmonės kultūroje. Tačiau ji pažymėjo, kad panašios patirties turėjo ir kiti darbuotojai. Tai nesibaigė tik laikinomis „nedarbingumo atostogomis“. Ji galėjo iš jų pasimokyti, kaip susiklostė darbo atmosfera išėjus į pensiją. Susirūpinimas dėl „nevienodo požiūrio“ jai tapo tikru faktu, nes buvo atsižvelgta į jos skundą. Ji gavo atsakymą iš savivaldybės: tačiau jai tai buvo tema, kurios nebegalima nutylėti. Pasakodama savo istoriją, ji galiausiai suteikė tokį pasitenkinimą, kokio ji tikėjosi. Tačiau kažkuriuo momentu ji suprato, kad aplink ją yra mažai žmonių, kurie galėtų ją iš tikrųjų suprasti. Kadangi ji ilgai ieškojo būsto ir šen bei ten teiravosi, jai tarp kartų pavyko rasti ramybę su savimi. Žmonės, kuriuos ji pažinojo, buvo skirtingos kilmės. Tarp jų nebuvo nė vieno tokio paties. Jos akimis, kiekvienas žmogus tik šiek tiek skyrėsi nuo kitų. Dėl to buvo šiek tiek įdomu. Jos atveju reikėjo šiek tiek pasistengti, kad kažkuo surastų (ir išdrįstų rasti) tam tikrą pasitikėjimo lygį, nes tokiame susitikime ji iš karto nujautė, kas priklauso ar nepriklauso jos „gatvei“. Nesvarbu, iš kurios „krypties“ kas nors atėjo. Ji savaip interpretavo „kryptį“. Vieną dieną ji pranešė pažįstamam, kad rasti tinkamą pokalbio partnerį nėra jos tikslas. Tačiau ji ignoravo kitus, kurie „turėjo“ jai pasakyti, ką daryti su jos gyvenimu. Ji daug to patyrė praeityje. Kartą ji savo aplinkoje atėjo į kompaniją tiek su vyrais, tiek su moterimis. Ne kiekvienas galėjo lengvai su ja užmegzti tikrą pokalbį, nors ji iš prigimties buvo socialus žmogus. Darbas kaip savanorė suteikė jai šiek tiek drąsos padaryti ką nors iš savo gyvenimo. Jai svarbus kontaktas su žmonėmis. Ji laikė prioritetu, kad tai turėtų vykti iš abiejų pusių. Kitaip vėliau viskas galėjo pasisukti kitaip. Geras ryšys su dabartiniu jos vadovu (kurio ji nelaikė savo „bosu“) jai buvo naudinga. Ypač tuo metu, kai ji kovojo su savo gyvenimu. Iš savo tėvų gautą „meilę ir viltį“ ji pasiėmė su savimi į savo gyvenimą. Po to ji nusprendė pasiimti augintinį. Ji mylėjo jį. Jos benamystės metu „gyvūnas“ buvo vienintelis, kuris galėjo suteikti jai šviesos. Žmonės, kurie apie ją kalbėjo, susidarė kitokį įspūdį. Tam tikri žmonės jai sukėlė šiurpuliukus. Bendravimas su jais ne visada buvo sklandus. Kadangi ji nenorėjo priimti tiesioginių kitų patarimų ir gyveno savo gyvenimą savaip, ji jautėsi mažiau nuo jų priklausoma. Jei ji būtų ko nors norėjusi, būtų tai padariusi seniai ir ne taip, kaip tikėjosi kitas žmogus. Ji kalbėjo apie tai, kaip kai kurie žmonės ją vaizdavo tam tikru būdu. Cituodama nepadorias jų pastabas, ji nekreipė į juos viso dėmesio. Tai buvo kažkas, dėl ko ji dirbo. Nors ši tema buvo gana nepatogi jos „teritorijoje“. Niekas kitas neturėjo nuspręsti, ką ji padarė su savo gyvenimu. Tam jai vadovo nereikėjo. Ji taip pat nelaikė žmonėmis, kuriuos matydavo gatvėje ir su kuriais retkarčiais pasikalbėdavo, tikrais „vienišais vaikščiotojais“. Jos akyse jie šunį gavo daugiausia dėl to, kad norėjo su kuo nors susisiekti. Ne dėl jų „vienatvės“, kaip daugelis mano. Tada jie tikėjo, kad į namus atsinešė šunį, kad paslėptų savo vienatvę. Anot jos, ši mintis būtų ne visai teisinga. Netrukus ji pajuto, kad kai kurie iš šių žmonių turi šunį tik tam, kad pabūtų su kitu. Mažakalbis galėjo būti daugiau ar mažiau tikroji priežastis. Be to, ji tikėjo, kad yra žmonių, kurie turi šunį, kurie to nedarė iš meilės. Tai, kas nutiko namuose, buvo istorijos, kurias tikriausiai teko išgirsti ne visiems. Ji pamatė keletą dalykų, apie kuriuos žmonės mieliau neatvertų burnos. Be to, jai tai nelabai buvo įdomu. Jos augintinis, be nemalonių gyvenimo aspektų, jai reiškė beveik viską. Kadangi ji nuo pat pradžių juo rūpinosi ir dažnai lįsdavo į savo lovą, tai pripildė jos gyvenimą šilumos ir energijos. Tai buvo vienintelė jos viltis ištverti dieną. Po darbo ji troško jį apkabinti. Ji pagaliau pasiekė savo tikslą po aštuonerių metų laukimo susirasti tinkamą būstą. Kažkas, apsilankęs bute apžiūrėti, nusprendė jo neimti. Galimybė būtų jai. Ji nenorėjo leisti laiko lauke šaltyje su savo augintiniu. Ji nusprendė žengti žingsnį ir pasakyti „taip“ būsto bendrijos pasiūlytam namui. Kaimynystėje, kur ji gyveno... <Tęsinys>

“Sieviete atbrīvota no bijušā darba devēja stresa”

- 2. daļa

<Turpinājums>

… Ik pa laikam apciemojot savu veco darba devēju, viņa nonāca pie secinājuma, ka joprojām ir grūti kaut ko mainīt korporatīvajā kultūrā. Tomēr viņa norādīja, ka citiem darbiniekiem ir bijusi līdzīga pieredze. Tas neapstājās tikai ar īslaicīgu "slimības atvaļinājumu". Viņa varēja no viņiem uzzināt, kā darba gaisotne veidojusies pensijas laikā. Bažas par “nevienlīdzīgu attieksmi” viņai bija kļuvušas par faktu, jo viņas sūdzība tika ņemta vērā. Viņa saņēmusi atbildi no pašvaldības: tomēr viņai tas bijis temats, par kuru vairs nevarēja klusēt. Stāstot savu stāstu, viņa beidzot sniedza gandarījumu, uz ko viņa bija cerējusi. Taču kādā brīdī viņa saprata, ka apkārt ir maz cilvēku, kas varētu viņu īsti saprast. Tā kā viņa ilgi bija meklējusi mājokli un šur tur jautājusi, starpbrīžos viņai izdevās rast mieru ar sevi. Viņas pazīstamie cilvēki bija dažādas izcelsmes. Viņu vidū nebija neviena, kas būtu pat tāds pats. Viņas acīs katrs cilvēks tikai nedaudz atšķīrās no pārējiem. Tas padarīja to mazliet aizraujošu. Viņas gadījumā prasīja zināmas pūles, lai kādam atrastu (un uzdrīkstētos atrast) zināmu uzticības līmeni, jo šādā tikšanās reizē viņa uzreiz nojauta, kurš pieder vai nepieder viņas 'ielai'. Nav svarīgi, no kura “virziena” kāds nāca. Viņa interpretēja “virzienu” savā veidā. Kādu dienu viņa darīja zināmu paziņai, ka atrast piemērotu sarunu biedru nav viņas mērķis. Tomēr viņa ignorēja citus, kuriem vajadzēja viņai pateikt, ko darīt ar savu dzīvi. Viņa pagātnē bija daudz tā piedzīvojusi. Viņa reiz nonāca sabiedrībā gan ar vīriešiem, gan ar sievietēm savā vidē. Ne visi varēja viegli iesaistīties īstā sarunā ar viņu, lai gan viņa pēc būtības bija sabiedriska persona. Darbs kā brīvprātīgais deva viņai drosmi kaut ko darīt no savas dzīves. Viņai svarīgs šķita kontakts ar cilvēkiem. Viņa uzskatīja par prioritāti, ka tam bija jānāk no abām pusēm. Citādi vēlāk lietas varēja izvērsties savādāk. Labā saikne ar viņas pašreizējo vadītāju (kuru viņa neuzskatīja par savu “priekšnieku”) darīja viņai labu. It īpaši laikā, kad viņa pati cīnījās ar savu dzīvi. Viņa savā dzīvē paņēma no vecākiem saņemto “mīlestību un cerību”. Pēc šī laika viņa nolēma iegūt mājdzīvnieku. Viņa viņu mīlēja. Viņas bezpajumtniecības laikā “dzīvnieks” bija vienīgais, kas varēja viņai dot gaismu. Cilvēkiem, kuri par viņu runāja, viņai radās atšķirīgs iespaids. Daži cilvēki viņai sagādāja “drebuļus”. Saziņa ar viņiem ne vienmēr bija gluda. Tā kā viņa nevēlējās pieņemt tiešus padomus no citiem un dzīvoja savu dzīvi savā veidā, viņa jutās mazāk atkarīga no tiem. Ja viņa būtu kaut ko vēlējusies, viņa to būtu izdarījusi jau sen un ne tā, kā otrs cerēja. Viņa runāja par to, kā daži cilvēki viņu attēloja noteiktā veidā. Citējot viņu nelaipnas piezīmes, viņa tiem nepievērsa visu uzmanību. Tas bija kaut kas, pie kā viņa strādāja. Pat ja šī tēma viņas 'teritorijā' bija diezgan neērta. Nevienam citam nebija jāizlemj, ko viņa darīja ar savu dzīvi. Viņai tam nebija vajadzīgs ceļvedis. Viņa arī neuzskatīja cilvēkus, kurus redzēja uz ielas un ar kuriem laiku pa laikam sarunājās, par īstiem “vientuļajiem staigātājiem”. Viņas acīs viņi ieguva suni galvenokārt tāpēc, ka gribēja ar kādu sazināties. Ne viņu “vientulības” dēļ, kā lielākā daļa domāja. Pēc tam viņi uzskatīja, ka viens ienesa suni mājā, lai slēptu savu vientulību. Viņasprāt, šī ideja nebūtu gluži pareiza. Viņa drīz vien sajuta, ka daži no šiem cilvēkiem ieguva suni tikai tāpēc, lai būtu kompānijā ar citu. Vairāk vai mazāk īstais iemesls varēja būt saruna. Turklāt viņa uzskatīja, ka ir cilvēki, kuri ieguva suni, kuri to nedarīja mīlestības dēļ. Mājā notikušais bija stāsti, kurus droši vien ne visiem nācās dzirdēt. Viņa redzēja vairākas lietas, par kurām cilvēki labprātāk nevērtu muti. Turklāt viņu tas īsti neinteresēja. Viņas mājdzīvnieks, papildus nepatīkamajiem dzīves aspektiem, viņai nozīmēja gandrīz visu. Tā kā viņa par viņu rūpējās no sākuma un bieži ielīda savā gultā, tas piepildīja viņas dzīvi ar siltumu un enerģiju. Tā bija viņas vienīgā cerība izturēt dienu. Pēc darba viņa ilgojās viņu apskaut. Viņa beidzot sasniedza savu mērķi atrast piemērotu mājokli pēc astoņu gadu gaidīšanas. Kāds, kurš apmeklēja dzīvokli apskatei, nolēma to neņemt. Iespēja būtu viņai. Viņai nebija vēlmes pavadīt laiku ārā aukstumā ar savu mājdzīvnieku. Viņa nolēma spert soli un pateikt "jā" Mājokļu biedrības piedāvātajai mājai. Apkārtnē, kur viņa dzīvoja... <Turpinājums>

«Жінка звільнилася від стресу колишнього роботодавця»

- Частина 2

<Продовження>

… Час від часу відвідуючи колишнього роботодавця, вона дійшла висновку, що в корпоративній культурі все ще важко щось змінити. Однак вона зазначила, що інші співробітники мали подібний досвід. Це не зупинилося лише на тимчасовій «лікарняній». Вона змогла дізнатися від них, як склалася робоча атмосфера під час її виходу на пенсію. Занепокоєння щодо «нерівного поводження» стало для неї фактом, оскільки її скаргу було прийнято до уваги. Вона отримала відповідь від муніципалітету: однак для неї це була тема, про яку вже не можна було мовчати. Розповідь своєї історії нарешті принесла їй задоволення, на яке вона сподівалася. Але в якийсь момент вона зрозуміла, що в її оточенні мало людей, які можуть її по-справжньому зрозуміти. Оскільки вона довго шукала житло і робила запити тут і там, їй вдалося знайти спокій із собою між часом. Люди, яких вона знала, були різного походження. Серед них не було жодної навіть однакової. В її очах кожна людина трішки відрізнялася від інших. Це зробило це трохи захоплюючим. У її випадку знадобилося певних зусиль, щоб знайти (і наважитися знайти) певний рівень довіри до когось, тому що при такій зустрічі вона одразу відчувала, хто належить чи не належить до її «вулиці». Не мало значення, з якого «напрямку» хтось прийшов. Вона по-своєму інтерпретувала «напрямок». Одного разу вона повідомила знайомому, що знайти відповідного співрозмовника не є її метою. Однак вона ігнорувала інших, які «повинні» казати їй, що робити зі своїм життям. Вона пережила багато цього в минулому. Одного разу вона вступила в компанію як з чоловіками, так і з жінками свого оточення. Не кожен міг легко вступити з нею в справжню розмову, хоча вона була товариською людиною за своєю природою. Робота як волонтер надав їй сміливості зробити щось у своєму житті. Вона вважала важливим контакт з людьми. Вона вважала пріоритетом те, що це має відбуватися з обох сторін. Інакше пізніше все могло скластися інакше. Гарний зв’язок із її нинішнім менеджером (якого вона не вважала своїм «босом») пішов їй на користь. Особливо в той час, коли вона боролася з власним життям. Вона взяла з собою у своє життя «любов і надію», отримані від батьків. Після цього вона вирішила завести домашнього улюбленця. Вона любила його. Під час її безпритульності «тварина» була єдиною, хто міг дати їй світло. У людей, які про неї говорили, у неї склалося інше враження. Деякі люди викликали у неї «мурашки» по спині. Спілкування з ними не завжди було гладким. Оскільки вона воліла не приймати прямих порад від інших і жила власним життям по-своєму, вона почувалася менш залежною від них. Якби вона чогось хотіла, то зробила б це давно, а не так, як сподівався інший. Вона розповіла про те, як деякі люди зображують її певним чином. Цитуючи недобрі зауваження з їхнього боку, вона не звертала на них повної уваги. Це було те, над чим вона працювала. Хоча на її «території» ця тема була досить незручною. Ніхто інший не повинен вирішувати, що вона зробила зі своїм життям. Для цього їй не потрібен був гід. Людей, яких бачила на вулиці і з якими час від часу спілкувалася, вона також не вважала справжніми «одинаками». В її очах вони завели собаку головним чином тому, що хотіли з кимось познайомитися. Не через їхню «самотність», як думала більшість. Тоді вважали, що собаку заводили в будинок, щоб приховати свою самотність. За її словами, така думка була б не зовсім правильною. Незабаром вона сильно відчула, що деякі з цих людей заводили собаку лише для того, щоб бути в компанії з іншими. Більш-менш справжньою причиною могли бути світські балачки. Крім того, вона вірила, що були люди, які заводили собаку, але не з любові. Те, що сталося в будинку, були історіями, які, напевно, не кожен чув. Вона побачила кілька речей, про які люди воліли б не відкривати рота. До того ж її це не дуже цікавило. Власний вихованець, окрім неприємних сторін життя, означав для неї майже все. Оскільки вона з самого початку доглядала за ним і часто залазила до неї в ліжко, це наповнювало її життя теплом і енергією. Це була її єдина надія пережити день. Після роботи вона прагнула його обійняти. Після восьмирічного очікування вона нарешті досягла своєї мети — знайшла відповідне житло. Хтось зайшов на перегляд квартири вирішив її не брати. Можливість була б у неї. Їй не хотілося проводити час на вулиці, на морозі, зі своїм улюбленцем. Вона вирішила зробити рішучий крок і сказати «так» будинку, запропонованому Житловою асоціацією. По сусідству, де вона жила… <Продовження буде>

„Жена ослобођена стреса бившег послодавца“

- 2. део

<Наставак>

… Обилазећи повремено свог старог послодавца, дошла је до закључка да је и даље тешко било шта променити у корпоративној култури. Међутим, напоменула је да су и други запослени имали слична искуства. Није се зауставило само на привременом 'боловању'. Од њих је могла да сазна како се развила радна атмосфера током њеног пензионисања. Забринутост око 'неједнаког третмана' постала је чињеница за њу, јер је њена притужба узета у обзир. Из општине је добила одговор: међутим, за њу је то била тема о којој се више није могло ћутати. Испричавање њене приче коначно јој је пружило задовољство којем се надала. Али у једном тренутку је схватила да је мало људи око ње који би могли да је разумеју. Пошто је дуго тражила стан и распитивала се ту и тамо, успела је да нађе мир са собом између времена. Људи које је познавала били су различитог порекла. Међу њима није било ни једног који је био исти. У њеним очима, свака особа је била само мало другачија од осталих. То га је учинило помало узбудљивим. У њеном случају, било је потребно мало труда да пронађе (и усуди да пронађе) одређени ниво поверења у некога, јер је при таквом сусрету одмах осетила ко припада или не припада њеној „улици“. Није било важно из ког 'правца' је неко дошао. Она је на свој начин протумачила 'правац'. Једног дана је једном познанику дала до знања да проналажење одговарајућег партнера за разговор није њен циљ. Међутим, игнорисала је друге који су 'требали' да јој говоре шта да ради са својим животом. Много тога је искусила у прошлости. Једном је ушла у друштво и са мушкарцима и са женама у свом окружењу. Није свако могао лако да се упусти у прави разговор са њом, иако је по природи била друштвена особа. Рад као волонтер јој је дао храбрости да направи нешто од свог живота. Сматрала је важним контакт са људима. Она је сматрала да је приоритет да то дође са обе стране. У супротном, ствари су касније могле да испадну другачије. Добра веза са њеним садашњим менаџером (којег није видела као свог 'шефа') јој је добро дошла. Поготово у време када се борила са сопственим животом. Понела је 'љубав и наду' коју је добила од својих родитеља са собом у свој живот. После тог времена одлучила је да набави кућног љубимца. Она га је волела. За време њеног бескућништва, 'животиња' је била једина која јој је могла дати светлост. Људи који су причали о њој стекла је другачији утисак. Неки људи су јој 'дрхтали' низ кичму. Комуникација са њима није увек била глатка. Пошто је више волела да не прима директне савете од других и живела је свој живот на свој начин, осећала се мање зависном од њих. Да је нешто желела, одавно би то урадила, а не онако како се друга особа надала. Говорила је о начину на који су је неки људи приказали на одређени начин. Наводећи њихове нељубазне примедбе, није им посветила пуну пажњу. То је било нешто на чему је радила. Иако је ова тема била прилично непријатна на њеној „територији“. Нико други није морао да одлучује шта је урадила са својим животом. За то јој није требао водич. Такође, људе које је виђала на улици и са којима је повремено разговарала није сматрала правим „усамљеним шетачима“. У њеним очима, пса су добили углавном зато што су желели да ступе у контакт са неким. Не због њихове 'усамљености' како је већина мислила. Тада су веровали да неко доводи пса у кућу да би сакрио своју усамљеност. Према њеним речима, ова идеја не би била сасвим тачна. Убрзо је снажно осетила да су неки од ових људи добили пса само да би били у друштву са другим. Мало причање је могло бити мање-више прави разлог. Штавише, веровала је да постоје људи који су добили пса који то нису урадили из љубави. Оно што се догодило у кући биле су приче које вероватно нису сви чули. Видела је неколико ствари о којима људи радије не би отворили уста. Осим тога, то је није баш занимало. Њен сопствени љубимац, поред непријатних аспеката живота, значио јој је скоро све. Пошто се од почетка бринула о њему и често се увлачила у кревет, то је њен живот испунило топлином и енергијом. Била је то њена једина нада да ће преживети дан. После посла, чезнула је да га загрли. Коначно је постигла свој циљ да пронађе одговарајући смештај након осам година чекања. Неко ко је посетио стан ради разгледања одлучио је да га не узме. Прилика би била њена. Није јој се дало да проводи време напољу на хладноћи са својим љубимцем. Одлучила је да се одлучи и каже да кући коју је понудила Стамбена заједница. У комшилуку где је живела... <Наставиће се>

„Nő megszabadult a volt munkáltatói stressztől”

- 2. rész

<Folytatás>

… Amikor időnként meglátogatta régi munkaadóját, arra a következtetésre jutott, hogy még mindig nehéz bármin is változtatni a vállalati kultúrán belül. Megjegyezte azonban, hogy más alkalmazottaknak is voltak hasonló tapasztalatai. Nem állt meg pusztán átmeneti „betegszabadságnál”. Tőlük tanulhatta meg, hogyan alakult a munkahelyi légkör nyugdíjas korában. Az „egyenlőtlen bánásmód” miatti aggodalmak tényté váltak számára, mert panaszát figyelembe vették. Választ kapott az önkormányzattól: számára azonban ez egy olyan téma, amelyet már nem lehetett elhallgatni. Történetének elmesélése végül megadta neki azt a megelégedést, amiben reménykedett. De egy ponton rájött, hogy kevés ember van körülötte, aki igazán megértené őt. Mivel régóta keresett lakást, és itt-ott érdeklődött, időnként sikerült némi békét találnia önmagával. Azok az emberek, akiket ismert, különböző származásúak voltak. Egyetlen sem volt köztük, aki még csak ugyanolyan volt. Az ő szemében minden ember csak egy kicsit különbözött a többiektől. Ez kicsit izgalmassá tette. Az ő esetében némi erőfeszítésbe került, hogy megtalálja (és merje megtalálni) a bizalmat valakiben, mert egy ilyen találkozás alkalmával azonnal megérezte, hogy ki tartozik vagy nem az ő „utcájához”. Nem számított, hogy valaki melyik „irányból” jött. Egy „irányt” a maga módján értelmezett. Egyik nap tudatta egy ismerősével, hogy nem célja a megfelelő beszélgetőpartner megtalálása. Azonban figyelmen kívül hagyta a többieket, akiknek meg kellett volna mondaniuk, mit kezdjenek az életével. Sok ilyet tapasztalt a múltban. Egyszer férfiakkal és nőkkel is társaságba került a környezetében. Nem mindenki tudott könnyen valódi beszélgetést folytatni vele, pedig természeténél fogva társasági ember volt. A munka mint önkéntes adott neki némi bátorságot, hogy valamit kihozzon az életéből. Fontosnak találta a kapcsolatot az emberekkel. Prioritásnak tartotta, hogy ennek mindkét oldalról érkeznie kell. Különben a dolgok később másképp alakulhattak volna. A jó kapcsolat jelenlegi vezetőjével (akit nem tekintett „főnökének”) jót tett neki. Főleg akkor, amikor a saját életével küszködött. A szüleitől kapott „szeretetet és reményt” magával vitte az életébe. Ez idő után úgy döntött, hogy vesz egy kisállatot. Szerette őt. Hajléktalansága idején az „állat” volt az egyetlen, aki fényt adhatott neki. Azok, akik beszéltek róla, más benyomást keltett. Bizonyos emberektől „borzongás” jött a gerincén. A velük való kommunikáció nem mindig volt zökkenőmentes. Mivel inkább nem fogadott meg közvetlen tanácsokat másoktól, és a maga módján élte a saját életét, kevésbé érezte magát tőlük függőnek. Ha szeretett volna valamit, már rég megtette volna, és nem úgy, ahogyan a másik remélte. Arról beszélt, ahogy egyesek bizonyos módon ábrázolják őt. Amikor az általuk tett rosszindulatú megjegyzésekre hivatkozott, nem fordított teljes figyelmet rájuk. Ezen dolgozott. Annak ellenére, hogy ez a téma meglehetősen kényelmetlen volt az ő „területén”. Senki másnak nem kellett eldöntenie, mit csinált az életével. Ehhez nem volt szüksége útmutatóra. Nem tekintette igazi „magányos sétálónak” azokat az embereket sem, akiket az utcán látott, és akikkel időnként beszélgetett. Az ő szemében elsősorban azért kaptak kutyát, mert kapcsolatba akartak lépni valakivel. Nem a „magányosságuk” miatt, ahogy azt a legtöbben gondolták. Akkor azt hitték, hogy valaki kutyát visz be a házba, hogy elrejtse magányát. Szerinte ez az elképzelés nem lenne teljesen helyes. Hamarosan úgy érezte, hogy ezeknek az embereknek néhányan csak azért kaptak kutyát, hogy egy másik társasággal lehessenek. Többé-kevésbé az igazi ok lehetett a kis beszéd. Továbbá azt hitte, hogy vannak olyanok, akik nem szeretetből csináltak kutyát. Ami a házban történt, azok olyan történetek voltak, amelyeket valószínűleg nem mindenki hallott. Látott néhány olyan dolgot, amelyre az emberek inkább nem nyitják ki a szájukat. Ráadásul nem is igazán érdekelte ez. Saját kedvence az élet kellemetlenségei mellett szinte mindent jelentett számára. Mivel a kezdetektől fogva vigyázott rá, és gyakran bemászott az ágyába, ez melegséggel és energiával töltötte el az életét. Ez volt az egyetlen reménye, hogy túlélje a napot. Munka után vágyott rá, hogy megölelje. Nyolc év várakozás után végre elérte célját, hogy megfelelő lakást találjon. Valaki, aki meglátogatta a lakást, úgy döntött, hogy nem veszi el. A lehetőség az övé lenne. Nem volt kedve kint a hidegben időt tölteni kedvencével. Úgy döntött, megteszi a fejét, és igent mond a Lakásszövetség által felajánlott házra. A környéken, ahol élt… <Folytatás>

„Femeie eliberată de stresul fostului angajator”

- Partea 2

<Continuare>

… Vizitând din când în când vechiul ei angajator, a ajuns la concluzia că era încă dificil să schimbe ceva în cultura corporativă. Cu toate acestea, ea a remarcat că alți angajați au avut experiențe similare. Nu sa oprit doar la „concediu medical” temporar. Ea a putut să învețe de la ei cum s-a dezvoltat atmosfera de lucru în timpul pensionării. Preocupările cu privire la „tratamentul inegal” au devenit un fapt pentru ea, deoarece plângerea ei a fost luată în considerare. A primit un răspuns de la municipalitate: totuși, pentru ea a fost un subiect care nu mai putea fi tăcut. Să-i spună povestea, în cele din urmă, i-a oferit satisfacția pe care o spera. Dar la un moment dat și-a dat seama că în jurul ei erau puțini oameni care o puteau înțelege cu adevărat. Pentru că își căuta de multă vreme o locuință și făcea întrebări ici și colo, a reușit să-și găsească puțină liniște între timpuri. Oamenii pe care îi cunoștea erau de origini diferite. Nu era niciunul dintre ei care să fie chiar același. În ochii ei, fiecare persoană era doar puțin diferită de restul. Asta a făcut-o puțin captivantă. În cazul ei, a fost nevoie de ceva efort pentru a găsi (și îndrăzni să găsească) un anumit nivel de încredere în cineva, pentru că la o astfel de întâlnire a simțit imediat cine aparținea sau nu „strada” ei. Nu conta din ce „direcție” venea cineva. Ea a interpretat o „direcție” în felul ei. Într-o zi, ea a spus unei cunoștințe că găsirea unui partener de conversație potrivit nu era scopul ei. Cu toate acestea, ea i-a ignorat pe alții care ar trebui să-i spună ce să facă cu viața ei. Ea a experimentat multe din asta în trecut. Odată a intrat în companie atât cu bărbați, cât și cu femei din mediul ei. Nu toată lumea s-ar putea angaja cu ușurință într-o conversație reală cu ea, chiar dacă era o persoană socială din fire. Lucrarea ca voluntar i-a dat ceva curaj să facă ceva din viața ei. Ea a considerat important contactul cu oamenii. Ea a considerat o prioritate ca acest lucru să vină din ambele părți. Altfel, lucrurile ar fi putut să iasă altfel mai târziu. Legătura bună cu actualul ei manager (pe care ea nu-l vedea drept „șeful”) i-a făcut bine. Mai ales într-o perioadă în care se lupta cu propria viață. Ea a luat cu ea în viața ei „dragostea și speranța” pe care le-a primit de la părinți. După acel timp, a decis să-și ia un animal de companie. Ea îl iubea. În timpul lipsei ei de adăpost, „animalul” era singurul care putea să-i dea lumină. Oamenii care vorbeau despre ea, ea a avut o altă impresie. Unii oameni i-au dat „fisoane” pe șira spinării. Comunicarea cu ei nu a fost întotdeauna lină. Pentru că prefera să nu primească sfaturi directe de la alții și își trăia propria viață în felul ei, se simțea mai puțin dependentă de ei. Dacă și-ar fi dorit ceva, ar fi făcut-o cu mult timp în urmă și nu în modul în care a sperat cealaltă persoană. Ea a vorbit despre felul în care unii oameni au portretizat-o într-un anumit fel. Când a citat observații neplăcute făcute de ei, ea nu le-a acordat toată atenția. Era ceva la care lucra. Chiar dacă acest subiect era destul de incomod pe „teritoriul” ei. Nimeni altcineva nu a putut să decidă ce a făcut cu viața ei. Nu avea nevoie de un ghid pentru asta. De asemenea, ea nu i-a considerat pe oamenii pe care i-a văzut pe stradă și cu care vorbea ocazional drept adevărați „umblători singuri”. În ochii ei, au primit un câine în principal pentru că doreau să ia legătura cu cineva. Nu din cauza „singuratății” lor, așa cum credeau cei mai mulți. Atunci au crezut că cineva aducea un câine în casă pentru a-și ascunde singurătatea. Potrivit ei, această idee nu ar fi pe deplin corectă. Curând a simțit cu tărie că unii dintre acești oameni au primit un câine doar pentru a fi în companie cu altul. S-ar putea să fi fost mai mult sau mai puțin adevăratul motiv să vorbești. Mai mult, ea credea că există oameni care au primit un câine care nu au făcut acest lucru din dragoste. Ceea ce s-a întâmplat în casă au fost povești pe care probabil nu toată lumea a ajuns să le audă. Ea a văzut câteva lucruri despre care oamenii ar prefera să nu deschidă gura. În plus, nu prea era interesată de asta. Propriul ei animal de companie, pe lângă aspectele neplăcute ale vieții, însemna aproape totul pentru ea. Din moment ce a avut grijă de el de la început și s-a târât adesea în patul ei, asta i-a umplut viața cu căldură și energie. Era singura ei speranță să treacă peste zi. După muncă, tânjea să-l îmbrățișeze. Ea și-a atins în sfârșit obiectivul de a găsi o locuință potrivită după o așteptare de opt ani. Cineva care a vizitat apartamentul pentru o vizionare a decis să nu-l ia. Oportunitatea ar fi a ei. Nu avea chef să petreacă timpul afară, în frig, cu animalul ei de companie. Ea a decis să facă pasul și să spună da casei oferite de Asociația Locuinței. În cartierul în care locuia... <Continuare>

"Žena osvobozená od stresu bývalého zaměstnavatele"

- Část 2

<Pokračování>

… Občasnou návštěvou svého starého zaměstnavatele došla k závěru, že na firemní kultuře je stále těžké něco změnit. Poznamenala však, že podobné zkušenosti měli i další zaměstnanci. Nezůstalo jen u dočasné „nemocenské dovolené“. Mohla se od nich dozvědět, jak se vyvíjela pracovní atmosféra během jejího odchodu do důchodu. Obavy z „nerovného zacházení“ se pro ni staly skutečností, protože její stížnost byla vzata v úvahu. Od magistrátu se jí dostalo odpovědi: pro ni to však bylo téma, o kterém se už nedalo mlčet. Vyprávění jejího příběhu jí konečně poskytlo uspokojení, ve které doufala. V určité chvíli si ale uvědomila, že kolem ní je jen málo lidí, kteří by jí skutečně rozuměli. Protože už dlouho hledala bydlení a sem tam něco hledala, podařilo se jí v mezičasech najít klid. Lidé, které znala, byli různého původu. Nebyl mezi nimi jediný, který by byl dokonce stejný. V jejích očích byl každý člověk jen trochu jiný než ostatní. Díky tomu to bylo trochu vzrušující. Najít (a odvážit se najít) k někomu určitou míru důvěry v jejím případě vyžadovalo určité úsilí, protože na takovém setkání okamžitě vycítila, kdo patří či nepatří do její ‚ulice‘. Nezáleželo na tom, z kterého ‚směru‘ někdo přišel. Interpretovala 'směr' po svém. Jednoho dne dala známému vědět, že najít vhodného konverzačního partnera není jejím cílem. Ignorovala však ostatní, kteří jí ‚měli‘ říkat, co má dělat se svým životem. V minulosti toho zažila hodně. Jednou přišla do společnosti s muži i ženami ve svém prostředí. Ne každý se s ní mohl snadno pustit do skutečného rozhovoru, přestože byla od přírody společenská osoba. Práce jako Dobrovolník jí dodal odvahu, aby ze svého života něco udělala. Kontakt s lidmi považovala za důležitý. Považovala za prioritu, že to musí přijít z obou stran. Jinak by to později mohlo dopadnout jinak. Dobré spojení s jejím současným manažerem (kterého nevnímala jako svého „šéfa“) jí dělalo dobře. Zvlášť v době, kdy se potýkala s vlastním životem. Do svého života si vzala ‚lásku a naději‘, kterou dostala od svých rodičů. Po této době se rozhodla pořídit si domácího mazlíčka. Milovala ho. V době jejího bezdomovectví bylo 'zvíře' jediné, kdo jí mohl dát světlo. Z lidí, kteří o ní mluvili, měla jiný dojem. Z některých lidí jí běhal mráz po zádech. Komunikace s nimi nebyla vždy hladká. Protože si raději nebrala přímé rady od ostatních a žila si svůj život po svém, cítila se na nich méně závislá. Kdyby něco chtěla, udělala by to už dávno a ne tak, jak ten druhý doufal. Mluvila o tom, jak ji někteří lidé určitým způsobem vykreslovali. Když citovala jejich nevlídné poznámky, nevěnovala jim plnou pozornost. To bylo něco, na čem pracovala. I když tohle téma bylo na jejím 'území' dost nepříjemné. Nikdo jiný nemusí rozhodovat o tom, co udělala se svým životem. K tomu průvodce nepotřebovala. Také nepovažovala lidi, které viděla na ulici a s nimiž občas mluvila, za skutečné „osamělé chodce“. V jejích očích si psa pořídili hlavně proto, že se chtěli s někým spojit. Ne kvůli jejich „osamělosti“, jak si většina myslela. Věřili pak, že si člověk přinesl do domu psa, aby skryl svou osamělost. Tato představa by podle ní nebyla úplně správná. Brzy silně pocítila, že někteří z těchto lidí si pořídili psa jen proto, aby byli ve společnosti jiného. Rozhovory mohly být víceméně tím pravým důvodem. Dále věřila, že existují lidé, kteří si pořídili psa, který tak neučinil z lásky. Co se stalo v domě, byly příběhy, které pravděpodobně ne každý slyšel. Viděla několik věcí, u kterých by lidé raději neotevírali pusu. Navíc ji to vlastně ani nezajímalo. Její vlastní mazlíček pro ni kromě nepříjemných stránek života znamenal téměř vše. Vzhledem k tomu, že se o něj od začátku starala a často se plazila do její postele, naplnilo to její život teplem a energií. Byla to její jediná naděje, jak přežít den. Po práci ho toužila obejmout. Svého cíle najít si po osmiletém čekání vhodné bydlení nakonec dosáhla. Někdo, kdo navštívil byt kvůli prohlídce, se rozhodl, že to nebude brát. Příležitost by byla její. Neměla chuť trávit čas venku v mrazu se svým mazlíčkem. Rozhodla se odvážit a říci ano domu, který nabízí Bytové družstvo. Ve čtvrti, kde žila... <Pokračování>

„Žena oslobodená od stresu bývalého zamestnávateľa“

- Časť 2

<Pokračovanie>

… Občasným navštevovaním svojho starého zamestnávateľa prišla na to, že v rámci firemnej kultúry je stále ťažké niečo zmeniť. Poznamenala však, že podobné skúsenosti mali aj iní zamestnanci. Nezostalo to len pri dočasnej „nemocenské dovolenke“. Mohla sa od nich dozvedieť, ako sa vytvorila pracovná atmosféra počas jej dôchodku. Obavy z „nerovnakého zaobchádzania“ sa pre ňu stali skutočnosťou, pretože jej sťažnosť bola braná do úvahy. Z magistrátu dostala odpoveď: pre ňu to však bola téma, o ktorej sa už nedalo mlčať. Rozprávanie jej príbehu jej konečne poskytlo uspokojenie, v ktoré dúfala. V určitom momente si však uvedomila, že okolo nej je len málo ľudí, ktorí by jej skutočne rozumeli. Keďže si už dlho hľadala bývanie a sem-tam niečo hľadala, medzičasom sa jej podarilo nájsť pokoj. Ľudia, ktorých poznala, boli rôzneho pôvodu. Nebol medzi nimi ani jeden rovnaký. V jej očiach bol každý človek len trochu iný ako ostatní. Vďaka tomu to bolo trochu vzrušujúce. V jej prípade to vyžadovalo určité úsilie nájsť (a odvážiť sa nájsť) k niekomu istú mieru dôvery, pretože na takomto stretnutí hneď vycítila, kto patrí alebo nepatrí do jej 'ulice'. Nezáležalo na tom, z ktorého „smeru“ niekto prišiel. Interpretovala „smer“ po svojom. Jedného dňa dala známej vedieť, že nájsť vhodného partnera na rozhovor nie je jej cieľom. Ignorovala však ostatných, ktorí jej ‚mali‘ povedať, čo má robiť so svojím životom. V minulosti toho zažila naozaj veľa. Raz prišla do spoločnosti s mužmi aj ženami vo svojom okolí. Nie každý sa s ňou mohol ľahko pustiť do skutočného rozhovoru, hoci bola od prírody spoločenský človek. Práca ako dobrovoľník jej dodal odvahu urobiť niečo zo svojho života. Kontakt s ľuďmi považovala za dôležitý. Za prioritu považovala, že to musí prísť z oboch strán. V opačnom prípade sa veci neskôr mohli vyvinúť inak. Dobré spojenie s jej súčasným manažérom (ktorého nevnímala ako svojho „šéfa“) jej robilo dobre. Najmä v čase, keď sa pretĺkala vlastným životom. Do svojho života si zobrala „lásku a nádej“, ktorú dostala od svojich rodičov. Po tomto čase sa rozhodla zaobstarať si zvieratko. Milovala ho. V čase bezdomovectva jej „zviera“ ako jediné mohlo dať svetlo. Z ľudí, ktorí o nej hovorili, mala iný dojem. Z niektorých ľudí jej behal mráz po chrbte. Komunikácia s nimi nebola vždy hladká. Keďže radšej neprijímala priame rady od iných a žila si svoj život po svojom, cítila sa na nich menej závislá. Keby niečo chcela, urobila by to už dávno a nie tak, ako ten druhý dúfal. Hovorila o tom, ako ju niektorí ľudia určitým spôsobom zobrazovali. Keď citovala ich nevľúdne poznámky, nevenovala im plnú pozornosť. To bolo niečo, na čom pracovala. Aj keď táto téma bola na jej 'území' dosť nepríjemná. Nikto iný nemusí rozhodovať o tom, čo urobila so svojím životom. Nepotrebovala na to sprievodcu. Ľudí, ktorých videla na ulici a s ktorými sa občas rozprávala, tiež nepovažovala za skutočných „osamelých chodcov“. V jej očiach si psa zaobstarali najmä preto, že sa chceli s niekým spojiť. Nie kvôli ich „osamelosti“, ako si väčšina myslela. Potom verili, že si človek priniesol do domu psa, aby skryl svoju osamelosť. Táto myšlienka by podľa nej nebola úplne správna. Čoskoro pocítila, že niektorí z týchto ľudí si zaobstarali psa len preto, aby boli v spoločnosti s iným. Rozhovory mohli byť viac-menej skutočným dôvodom. Ďalej verila, že existujú ľudia, ktorí si zaobstarali psa, ktorý tak nerobil z lásky. To, čo sa v dome odohralo, boli príbehy, ktoré zrejme nepočul každý. Videla viacero vecí, pri ktorých by ľudia radšej neotvárali ústa. Okrem toho ju to vlastne ani nezaujímalo. Vlastný maznáčik pre ňu okrem nepríjemných stránok života znamenal takmer všetko. Keďže sa o neho od začiatku starala a často si zaliezla do postele, naplnilo to jej život teplom a energiou. Bola to jej jediná nádej, ako prežiť deň. Po práci ho túžila objať. Cieľ nájsť si vhodné bývanie po osemročnom čakaní napokon splnila. Niekto, kto navštívil byt na obhliadku, sa rozhodol, že to nezoberie. Príležitosť by bola jej. Nemala chuť tráviť čas vonku v mraze s domácim miláčikom. Rozhodla sa odvážiť a povedať áno domu, ktorý ponúka Bytové družstvo. Vo štvrti, kde žila... <Pokračovanie>

“Ženska osvobojena stresa bivšega delodajalca”

- 2. del

<Nadaljevanje>

… Z vsake toliko obiski starega delodajalca je ugotovila, da je znotraj korporativne kulture še vedno težko karkoli spremeniti. Opozorila pa je, da imajo podobne izkušnje tudi drugi zaposleni. Ni ostalo le pri začasni 'bolniški'. Od njih je lahko izvedela, kako se je razvijalo delovno vzdušje med njeno upokojitvijo. Pomisleki o 'neenakem obravnavanju' so zanjo postali dejstvo, saj so njeno pritožbo upoštevali. Z občine je prejela odgovor: a zanjo je to tema, o kateri ni več mogoče molčati. Pripovedovanje svoje zgodbe ji je končno prineslo zadovoljstvo, na katerega je upala. Toda na neki točki je ugotovila, da je okoli nje le malo ljudi, ki bi jo zares razumeli. Ker je dolgo iskala stanovanje in tu in tam kaj poizvedovala, ji je vmes uspelo najti malo miru s seboj. Ljudje, ki jih je poznala, so bili različnega izvora. Med njimi ni bilo niti enega enakega. V njenih očeh je bil vsak človek le malo drugačen od ostalih. Zaradi tega je bilo nekoliko razburljivo. V njenem primeru se je bilo treba kar potruditi, da je do nekoga našla (in si upala najti) določeno mero zaupanja, saj je ob takem srečanju takoj začutila, kdo spada ali ne spada v njeno 'ulico'. Ni bilo pomembno, iz katere 'smeri' nekdo prihaja. Neko 'smer' si je razlagala po svoje. Nekega dne je znancu dala vedeti, da najti primernega sogovornika ni njen cilj. Ignorirala pa je druge, ki naj bi ji 'naj' govorili, kaj naj počne s svojim življenjem. Veliko tega je doživela v preteklosti. Nekoč je prišla v družbo moških in žensk v svojem okolju. Z njo se ni vsak zlahka zapletel v pravi pogovor, čeprav je bila po naravi družabna oseba. Delo kot prostovoljec ji je dal nekaj poguma, da je naredila nekaj iz svojega življenja. Pomemben se ji je zdel stik z ljudmi. Menila je, da je prednostna naloga, da mora to priti z obeh strani. Sicer bi se kasneje stvari lahko obrnile drugače. Dobra povezava z njenim trenutnim menedžerjem (ki ga ni videla kot svojega 'šefa') ji je dobro delala. Še posebej v času, ko se je borila z lastnim življenjem. 'Ljubezen in upanje', ki ju je prejela od staršev, je odnesla s seboj v svoje življenje. Po tem času se je odločila za hišnega ljubljenčka. Ljubila ga je. V času njenega brezdomstva ji je 'žival' edina lahko dajala svetlobo. Od ljudi, ki so govorili o njej, je dobila drugačen vtis. Določeni ljudje so ji dali 'šport' po hrbtenici. Komunikacija z njimi ni bila vedno gladka. Ker raje ni sprejemala neposrednih nasvetov drugih in je živela svoje življenje na svoj način, se je počutila manj odvisno od njih. Če bi si nekaj želela, bi to že zdavnaj naredila in ne tako, kot je druga oseba upala. Spregovorila je o tem, kako so jo nekateri upodabljali na določen način. Ko je navajala njihove neprijazne pripombe, se jim ni posvečala v celoti. To je bilo nekaj, na čemer je delala. Pa čeprav je bila ta tema na njenem 'teritorju' precej neprijetna. Nihče drug se ne more odločiti, kaj bo počela s svojim življenjem. Za to ni potrebovala vodnika. Tudi ljudi, ki jih je videla na ulici in se z njimi občasno pogovarjala, ni imela za prave 'osamljene sprehajalce'. V njenih očeh so psa dobili predvsem zato, ker so želeli z nekom stopiti v stik. Ne zaradi svoje 'osamljenosti', kot je mislila večina. Tedaj so verjeli, da človek pripelje psa v hišo, da bi prikril svojo osamljenost. Po njenem mnenju ta ideja ne bi bila povsem pravilna. Kmalu je močno začutila, da so nekateri od teh ljudi dobili psa samo zato, da bi bili v družbi drugega. Majhen pogovor je morda bil bolj ali manj pravi razlog. Poleg tega je verjela, da obstajajo ljudje, ki so si psa nabavili, a tega niso naredili iz ljubezni. Kar se je dogajalo v hiši, so bile zgodbe, ki jih verjetno ni slišal vsak. Videla je več stvari, o katerih ljudje raje ne bi odprli ust. Poleg tega je to res ni zanimalo. Lastni ljubljenček ji je poleg neprijetnih plati življenja pomenil skoraj vse. Ker je že od vsega začetka skrbela zanj in se pogosto splazila v njeno posteljo, je to njeno življenje napolnilo s toplino in energijo. To je bilo njeno edino upanje, da preživi dan. Po službi si je zaželela, da bi ga objela. Končno je dosegla svoj cilj in po osmih letih čakanja našla primerno stanovanje. Nekdo, ki je stanovanje obiskal na ogled, se je odločil, da ga ne bo vzel. Priložnost bi bila njena. Ni ji bilo do preživljanja časa zunaj na mrazu s svojim ljubljenčkom. Odločila se je opogumiti in hiši, ki jo ponuja Stanovanjsko združenje, reči da. V soseski, kjer je živela ... <Nadaljevanje sledi>

«Նախկին գործատուի սթրեսից ազատված կինը».

- Մաս 2

<Շարունակություն>

… Ժամանակ առ ժամանակ այցելելով իր հին գործատուին, նա գալիս էր այն եզրակացության, որ դեռևս դժվար է որևէ բան փոխել կորպորատիվ մշակույթի շրջանակներում: Այնուամենայնիվ, նա նշեց, որ այլ աշխատակիցներ ունեցել են նմանատիպ փորձ: Այն կանգ չի առել միայն ժամանակավոր «հիվանդության արձակուրդի» վրա: Նա կարողացավ նրանցից սովորել, թե ինչպես է ստեղծվել աշխատանքային մթնոլորտը իր թոշակի անցնելու ընթացքում: «Անհավասար վերաբերմունքի» մասին մտահոգությունները նրա համար փաստ էին դարձել, քանի որ նրա բողոքը հաշվի է առնվել։ Քաղաքապետարանից նա պատասխան է ստացել. սակայն իր համար դա մի թեմա էր, որն այլևս չի կարելի լռել։ Իր պատմությունը պատմելը նրան վերջապես տվեց այն բավարարվածությունը, որին նա սպասում էր: Բայց ինչ-որ պահի նա հասկացավ, որ իր շրջապատում քիչ մարդիկ կան, ովքեր իսկապես կարող են հասկանալ իրեն: Քանի որ նա երկար ժամանակ բնակարան էր փնտրում և հարցուփորձ էր անում այս ու այն կողմ, նա կարողացավ ժամանակ առ ժամանակ մի փոքր խաղաղություն գտնել իր հետ: Մարդիկ, որոնց նա ճանաչում էր, տարբեր ծագում ունեին: Նրանց մեջ չկար մեկը, որ նույնիսկ նույնը լիներ։ Նրա աչքերում ամեն մարդ մի փոքր տարբերվում էր մնացածից։ Դա մի քիչ հուզիչ դարձրեց: Նրա դեպքում որոշակի ջանքեր պահանջվեցին ինչ-որ մեկի նկատմամբ վստահության որոշակի մակարդակ գտնելու (և համարձակվելու համար), քանի որ նման հանդիպման ժամանակ նա անմիջապես զգաց, թե ով է պատկանում կամ չի պատկանում իր «փողոցին»: Կարևոր չէր, թե որ «ուղղությունից» ինչ-որ մեկը եկավ։ Նա մեկնաբանեց «ուղղությունը» յուրովի։ Մի օր նա ծանոթներից մեկին տեղեկացրեց, որ իր նպատակը չի եղել համապատասխան զրուցակից գտնելը: Այնուամենայնիվ, նա անտեսեց մյուսներին, ովքեր «պետք է» ասեին նրան, թե ինչ անել իր կյանքի հետ: Անցյալում նա այդ ամենի շատ բան է զգացել: Նա մի անգամ ընկերություն է արել իր շրջապատի և՛ տղամարդկանց, և՛ կանանց հետ: Ոչ բոլորը կարող էին հեշտությամբ իրական զրույցի բռնվել նրա հետ, թեև նա իր էությամբ հասարակական մարդ էր։ Աշխատանքը որպես կամավորը նրան որոշակի քաջություն տվեց իր կյանքից ինչ-որ բան ստեղծելու համար: Նա կարևոր էր համարում մարդկանց հետ շփումը: Նա առաջնահերթ համարեց, որ դա պետք է լինի երկու կողմից։ Հակառակ դեպքում, ավելի ուշ ամեն ինչ կարող էր այլ կերպ զարգանալ։ Լավ կապն իր ներկայիս մենեջերի հետ (որին նա չէր տեսնում որպես իր «շեֆը») իրեն լավ արեց: Հատկապես այն ժամանակ, երբ նա պայքարում էր սեփական կյանքի հետ։ Նա իր հետ վերցրեց ծնողներից ստացած «սերն ու հույսը»: Այդ ժամանակից հետո նա որոշել է ընտանի կենդանուն ձեռք բերել։ Նա սիրում էր նրան: Իր անօթևանության ժամանակ «կենդանին» միակն էր, ով կարող էր լույս տալ նրան։ Մարդիկ, ովքեր խոսում էին նրա մասին, նա այլ տպավորություն ստացավ: Որոշ մարդիկ նրան «սարսուռ են տվել»: Նրանց հետ շփումը միշտ չէ, որ հարթ է եղել։ Քանի որ նա գերադասում էր ուրիշներից ուղղակի խորհուրդներ չընդունել և իր կյանքն ապրել յուրովի, նա ավելի քիչ կախված էր զգում նրանցից: Եթե ​​նա ինչ-որ բան ցանկանար, վաղուց կաներ դա և ոչ այնպես, ինչպես դիմացինն էր ակնկալում։ Նա խոսեց այն մասին, թե ինչպես են որոշ մարդիկ իրեն պատկերել որոշակի ձևով: Նրանց կատարած անբարյացակամ արտահայտությունները մեջբերելիս նա ամբողջությամբ ուշադրություն չի դարձրել դրանց։ Դա մի բան էր, որի վրա նա աշխատում էր: Չնայած այս թեման բավականին անհարմար էր նրա «տարածքում»: Ուրիշ ոչ ոք չպետք է որոշեր, թե նա ինչ է անում իր կյանքի հետ: Նա դրա համար ուղեցույցի կարիք չուներ: Նա նաև չէր համարում մարդկանց, ում տեսնում էր փողոցում և երբեմն զրուցում, որպես իսկական «միայնակ քայլողներ»: Նրա աչքում նրանք շուն են ստացել հիմնականում այն ​​պատճառով, որ ուզում էին ինչ-որ մեկի հետ շփվել։ Ոչ նրանց «մենակության» պատճառով, ինչպես կարծում էին շատերը: Հետո նրանք հավատացին, որ մեկը շուն է բերել տուն՝ թաքցնելու իր մենակությունը: Ըստ նրա՝ այս միտքը լիովին ճիշտ չէր լինի։ Շուտով նա ուժեղ զգաց, որ այս մարդկանցից ոմանք շուն են ձեռք բերել, պարզապես ուրիշի հետ ընկերություն անելու համար: Փոքր-ինչ խոսակցություններ անելը կարող էր քիչ թե շատ իրական պատճառը լինել: Ավելին, նա կարծում էր, որ կան մարդիկ, ովքեր շուն են ստացել, ովքեր դա չեն արել սիրուց դրդված։ Այն, ինչ տեղի ունեցավ տանը, պատմություններ էին, որոնք հավանաբար ոչ բոլորն էին կարողացել լսել: Նա տեսավ մի քանի բան, որոնց մասին մարդիկ նախընտրում էին չբացել իրենց բերանը: Բացի այդ, նրան դա այնքան էլ չէր հետաքրքրում։ Իր սեփական ընտանի կենդանուն, բացի կյանքի տհաճ կողմերից, նրա համար գրեթե ամեն ինչ էր նշանակում։ Քանի որ նա ի սկզբանե հոգ էր տանում նրա մասին և հաճախ էր սողում իր անկողնում, դա նրա կյանքը լցրեց ջերմությամբ և էներգիայով: Դա նրա միակ հույսն էր՝ հաղթահարելու օրը: Աշխատանքից հետո նա փափագում էր գրկել նրան։ Նա վերջապես հասավ ութ տարվա սպասելուց հետո համապատասխան բնակարան գտնելու իր նպատակին: Ինչ-որ մեկը, ով այցելել է բնակարան դիտելու, որոշել է չվերցնել այն: Հնարավորությունը նրանը կլիներ: Նա ցանկություն չուներ ժամանակ անցկացնել դրսում ցրտին իր կենդանու հետ: Նա որոշեց գնալ և այո ասել Բնակարանային ասոցիացիայի առաջարկած տանը: Այն թաղամասում, որտեղ նա ապրում էր… <Շարունակելի>

„Kona laus undan streitu fyrrverandi vinnuveitanda“

- Partur 2

<Framhald>

… Með því að heimsækja gamla vinnuveitandann sinn öðru hvoru komst hún að þeirri niðurstöðu að enn væri erfitt að breyta einhverju innan fyrirtækjamenningarinnar. Hins vegar tók hún fram að aðrir starfsmenn hefðu haft svipaða reynslu. Það stoppaði ekki bara við tímabundið „veikindaleyfi“. Hún gat lært af þeim hvernig starfsumhverfið hafði þróast á starfslokum hennar. Áhyggjurnar af „misrétti“ voru orðnar staðreyndir fyrir hana, vegna þess að kvörtun hennar var tekin til greina. Hún fékk svar frá sveitarfélaginu: En fyrir hana var þetta viðfangsefni sem ekki mátti lengur þegja. Að segja sögu sína veitti henni loksins þá ánægju sem hún hafði vonast eftir. En á einhverjum tímapunkti áttaði hún sig á því að það voru fáir í kringum hana sem gætu raunverulega skilið hana. Vegna þess að hún var lengi að leita að húsnæði og hafði verið með fyrirspurnir hér og þar tókst henni að finna frið með sjálfri sér á milli tíma. Fólkið sem hún þekkti var af ólíkum uppruna. Það var enginn meðal þeirra sem var einu sinni eins. Í hennar augum var hver manneskja aðeins öðruvísi en hinir. Það gerði þetta svolítið spennandi. Í hennar tilfelli þurfti áreynslu til að finna (og þora að finna) ákveðið traust til einhvers, því á slíkum fundi skynjaði hún strax hver átti eða tilheyrði 'götu' hennar. Það var sama úr hvaða „átt“ einhver kom. Hún túlkaði „stefnu“ á sinn hátt. Dag einn lét hún kunningja vita að það væri ekki markmið hennar að finna viðeigandi samræðufélaga. Hins vegar hunsaði hún aðra sem áttu að segja henni hvað hún ætti að gera við líf sitt. Hún hafði upplifað mikið af slíku áður. Hún kom einu sinni í félagsskap með bæði körlum og konum í umhverfi sínu. Það áttu ekki allir auðvelt með að eiga alvöru samtal við hana þó hún væri félagsmanneskja að eðlisfari. Verkið sem

sjálfboðaliði gaf henni hugrekki til að gera eitthvað úr lífi sínu. Henni fannst samskipti við fólk mikilvæg. Hún taldi það forgangsatriði að þetta yrði að koma frá báðum hliðum. Annars hefðu málin getað snúist öðruvísi við síðar. Góð tengsl við núverandi yfirmann hennar (sem hún leit ekki á sem „yfirmann“ sinn) gerði henni gott. Sérstaklega á þeim tíma þegar hún var að berjast við eigið líf. Hún tók „ástina og vonina“ sem hún fékk frá foreldrum sínum með sér inn í líf sitt. Eftir þann tíma ákvað hún að eignast gæludýr. Hún elskaði hann. Á tímum heimilisleysis hennar var „dýrið“ það eina sem gat gefið henni ljós. Fólk sem talaði um hana fékk hún önnur áhrif frá. Sumir gáfu henni „skjálfta“ niður hrygginn. Samskipti við þá voru ekki alltaf slétt. Þar sem hún vildi helst ekki þiggja bein ráð frá öðrum og lifði sínu eigin lífi á sinn hátt fannst henni hún minna háð þeim. Ef hún hefði viljað eitthvað hefði hún gert það fyrir löngu og ekki eins og hinn aðilinn vonaðist eftir. Hún talaði um hvernig sumir sýndu hana á ákveðinn hátt. Þegar hún vitnaði til óvinsamlegra ummæla þeirra gaf hún þeim ekki fullan gaum. Það var eitthvað sem hún var að vinna að. Jafnvel þó að þetta umræðuefni hafi verið frekar óþægilegt á 'svæði' hennar. Enginn annar fékk að ákveða hvað hún gerði við líf sitt. Hún þurfti ekki leiðsögumann til þess. Hún leit heldur ekki á fólk sem hún sá á götunni og talaði stundum við sem alvöru „einmana göngumenn“. Í hennar augum fengu þau sér hund aðallega vegna þess að þau vildu komast í samband við einhvern. Ekki vegna 'einmanaleika' þeirra eins og flestir héldu. Þeir töldu þá að maður hefði komið með hund inn í húsið til að fela einmanaleikann. Að hennar sögn væri þessi hugmynd ekki alveg rétt. Hún fann fljótt mjög fyrir því að sumt af þessu fólki eignaðist hund bara til að vera í félagsskap með öðrum. Það gæti hafa verið meira og minna hin raunverulega ástæða að tala saman. Ennfremur taldi hún að til væri fólk sem eignaðist hund sem gerði það ekki af ást. Það sem gerðist í húsinu voru sögur sem líklega fengu ekki allir að heyra. Hún sá ýmislegt sem fólk vildi helst ekki opna munninn fyrir. Þar að auki hafði hún engan áhuga á því. Hennar eigin gæludýr, fyrir utan óþægilegu hliðar lífsins, þýddi næstum allt fyrir hana. Þar sem hún annaðist hann frá upphafi og skreið oft upp í rúm til hennar fyllti þetta líf hennar hlýju og orku. Það var eina von hennar að komast í gegnum daginn. Eftir vinnu þráði hún að knúsa hann. Hún náði loks markmiði sínu um að finna húsnæði við hæfi eftir átta ára bið. Einhver sem heimsótti íbúðina til að skoða ákvað að taka hana ekki. Tækifærið væri hennar. Henni fannst ekki gaman að eyða tíma úti í kuldanum með gæludýrinu sínu. Hún ákvað að taka af skarið og segja já við húsinu sem Húsnæðisfélagið býður upp á. Í hverfinu þar sem hún bjó... <Framhald>

"Kvinna befriad från stress från före detta arbetsgivare"

- Del 2

<Fortsättning>

… Genom att då och då besöka sin gamla arbetsgivare kom hon fram till att det fortfarande var svårt att förändra något inom företagskulturen. Hon noterade dock att andra anställda hade haft liknande erfarenheter. Det stannade inte vid bara tillfällig "sjukskrivning". Hon fick lära sig av dem hur arbetsatmosfären hade utvecklats under hennes pensionering. Oron för "ojämlik behandling" hade blivit ett faktum för henne, eftersom hennes klagomål beaktades. Hon fick svar från kommunen: för henne var det dock ett ämne som inte längre gick att hålla tyst. Att berätta sin historia gav henne till slut den tillfredsställelse hon hade hoppats på. Men vid något tillfälle insåg hon att det var få människor runt omkring henne som verkligen kunde förstå henne. Eftersom hon länge letat efter bostad och gjort förfrågningar här och där, lyckades hon finna lugn med sig själv emellanåt. De människor hon kände var av olika ursprung. Det fanns inte en bland dem som ens var densamma. I hennes ögon var varje person bara lite annorlunda än resten. Det gjorde det lite spännande. I hennes fall krävdes det en viss ansträngning att hitta (och våga hitta) en viss nivå av tillit till någon, eftersom hon vid ett sådant möte direkt anade vem som tillhörde hennes 'gata' eller inte. Det spelade ingen roll vilken "riktning" någon kom ifrån. Hon tolkade en "riktning" på sitt eget sätt. En dag lät hon en bekant veta att det inte var hennes mål att hitta en lämplig samtalspartner. Däremot ignorerade hon andra som "skulle" berätta för henne vad hon skulle göra med hennes liv. Hon hade upplevt mycket av det tidigare. Hon kom en gång i sällskap med både män och kvinnor i sin omgivning. Alla kunde inte lätt engagera sig i ett riktigt samtal med henne, även om hon var en social person till sin natur. Arbetet som volontär gav henne lite mod att göra något av sitt liv. Hon tyckte att kontakten med människor var viktig. Hon ansåg att det var en prioritet att detta måste komma från båda sidor. Annars hade det kunnat se annorlunda ut senare. Den goda kontakten med hennes nuvarande chef (som hon inte såg som sin "chef") gjorde henne gott. Speciellt i en tid då hon kämpade med sitt eget liv. Hon tog med sig "kärleken och hoppet" hon fick från sina föräldrar in i sitt liv. Efter den tiden bestämde hon sig för att skaffa ett husdjur. Hon älskade honom. Under tiden för hennes hemlöshet var "djuret" det enda som kunde ge henne ljus. Folk som pratade om henne fick hon ett annat intryck av. Vissa människor gav henne "rysningar" längs ryggraden. Kommunikationen med dem var inte alltid smidig. Eftersom hon föredrog att inte ta direkta råd från andra och levde sitt eget liv på sitt eget sätt kände hon sig mindre beroende av dem. Om hon hade velat något hade hon gjort det för länge sedan och inte på det sätt som den andra personen hoppats på. Hon pratade om hur vissa människor framställde henne på ett visst sätt. När hon citerade ovänliga kommentarer från dem, ägnade hon inte full uppmärksamhet åt dem. Det var något hon jobbade med. Även om det här ämnet var ganska obehagligt i hennes "territorium". Ingen annan fick bestämma vad hon gjorde med sitt liv. Hon behövde ingen guide för det. Hon betraktade inte heller människor hon såg på gatan och ibland pratade med som riktiga "ensamma vandrare". I hennes ögon skaffade de en hund främst för att de ville komma i kontakt med någon. Inte på grund av deras "ensamhet" som de flesta trodde. De trodde då att man tog in en hund i huset för att dölja sin ensamhet. Enligt henne skulle denna idé inte vara helt korrekt. Hon kände snart starkt att några av dessa personer skaffade en hund bara för att vara i sällskap med en annan. Att småprata kan ha varit mer eller mindre den verkliga anledningen. Vidare trodde hon att det fanns människor som fick en hund som inte gjorde det av kärlek. Det som hände i huset var berättelser som nog inte alla fick höra. Hon såg flera saker som folk helst inte ville öppna munnen för. Dessutom var hon inte riktigt intresserad av det. Hennes eget husdjur, förutom de obehagliga aspekterna av livet, betydde nästan allt för henne. Eftersom hon tog hand om honom från början och ofta kröp ner i sin säng, fyllde detta hennes liv med värme och energi. Det var hennes enda hopp att ta sig igenom dagen. Efter jobbet längtade hon efter att få krama honom. Hon nådde äntligen sitt mål att hitta ett lämpligt boende efter åtta års väntan. Någon som besökte lägenheten för en visning bestämde sig för att inte ta den. Möjligheten skulle vara hennes. Hon kände inte för att spendera tid ute i kylan med sitt husdjur. Hon bestämde sig för att ta steget och tacka ja till huset som Bostadsrättsföreningen erbjuder. I grannskapet där hon bodde... <Fortsättning följer>

"Kvinne frigjort fra stress fra tidligere arbeidsgiver"

- Del 2

<Fortsettelse>

… Ved å besøke sin gamle arbeidsgiver nå og da, kom hun frem til at det fortsatt var vanskelig å endre noe innenfor bedriftskulturen. Hun bemerket imidlertid at andre ansatte hadde hatt lignende opplevelser. Det stoppet ikke ved bare midlertidig «sykemelding». Hun kunne lære av dem hvordan arbeidsatmosfæren hadde utviklet seg under hennes pensjonisttilværelse. Bekymringene om «forskjellsbehandling» var blitt et faktum for henne, fordi klagen hennes ble tatt til behandling. Hun fikk svar fra kommunen: Men for henne var det et tema som ikke lenger kunne holdes i ro. Å fortelle historien hennes ga henne til slutt den tilfredsstillelsen hun hadde håpet på. Men på et tidspunkt skjønte hun at det var få mennesker rundt henne som virkelig kunne forstå henne. Fordi hun lenge hadde lett etter bolig og forespurt her og der, klarte hun å finne litt ro med seg selv innimellom. Menneskene hun kjente var av ulik opprinnelse. Det var ikke en blant dem som var den samme. I hennes øyne var hver person bare litt annerledes enn resten. Det gjorde det litt spennende. I hennes tilfelle krevde det litt innsats å finne (og tørre å finne) en viss grad av tillit til noen, fordi hun på et slikt møte umiddelbart ante hvem som hørte til eller ikke tilhørte hennes 'gate'. Det spilte ingen rolle hvilken 'retning' noen kom fra. Hun tolket en 'retning' på sin egen måte. En dag fortalte hun en bekjent at det ikke var hennes mål å finne en passende samtalepartner. Imidlertid ignorerte hun andre som "skulle" fortelle henne hva hun skulle gjøre med livet hennes. Det hadde hun opplevd mye av tidligere. Hun kom en gang i selskap med både menn og kvinner i sitt miljø. Ikke alle kunne lett delta i en ekte samtale med henne, selv om hun var en sosial person av natur. Arbeidet som frivillig ga henne litt mot til å gjøre noe ut av livet hennes. Hun fant kontakt med mennesker viktig. Hun vurderte det som en prioritet at dette måtte komme fra begge sider. Ellers kunne ting blitt annerledes senere. Den gode forbindelsen med hennes nåværende leder (som hun ikke så på som sin "sjef") gjorde henne godt. Spesielt i en tid da hun slet med sitt eget liv. Hun tok «kjærligheten og håpet» hun fikk fra foreldrene med seg inn i livet. Etter den tiden bestemte hun seg for å skaffe seg et kjæledyr. Hun elsket ham. I den tiden hun var hjemløs, var 'dyret' det eneste som kunne gi henne lys. Folk som snakket om henne, fikk hun et annet inntrykk av. Enkelte mennesker ga henne "gysninger" nedover ryggraden hennes. Kommunikasjonen med dem var ikke alltid jevn. Fordi hun foretrakk å ikke ta direkte råd fra andre og levde sitt eget liv på sin egen måte, følte hun seg mindre avhengig av dem. Hvis hun hadde ønsket noe, ville hun ha gjort det for lenge siden og ikke på den måten den andre håpet på. Hun snakket om måten noen fremstilte henne på en bestemt måte. Da hun siterte uvennlige bemerkninger fra dem, tok hun ikke full oppmerksomhet til dem. Det var noe hun jobbet med. Selv om dette emnet var ganske ubehagelig i hennes "territorium". Ingen andre fikk bestemme hva hun gjorde med livet sitt. Hun trengte ingen guide til det. Hun betraktet heller ikke folk hun så på gaten og noen ganger snakket med som ekte "ensomme vandrere". I hennes øyne fikk de hund hovedsakelig fordi de ønsket å komme i kontakt med noen. Ikke på grunn av deres 'ensomhet' som de fleste trodde. De trodde da at man tok med en hund inn i huset for å skjule sin ensomhet. Ifølge henne ville ikke denne ideen være helt riktig. Hun følte snart sterkt at noen av disse menneskene fikk en hund bare for å være i selskap med en annen. Småprat kan ha vært mer eller mindre den egentlige grunnen. Videre mente hun at det var mennesker som fikk en hund som ikke gjorde det av kjærlighet. Det som skjedde i huset var historier som nok ikke alle fikk høre. Hun så flere ting som folk helst ikke ville åpne munnen for. Dessuten var hun egentlig ikke interessert i det. Hennes eget kjæledyr, foruten de ubehagelige sidene ved livet, betydde nesten alt for henne. Siden hun tok vare på ham fra begynnelsen og ofte krøp opp i sengen hennes, fylte dette livet hennes med varme og energi. Det var hennes eneste håp om å komme gjennom dagen. Etter jobb lengtet hun etter å klemme ham. Hun nådde endelig målet om å finne passende bolig etter åtte års ventetid. Noen som besøkte leiligheten for en visning bestemte seg for å ikke ta den. Muligheten ville være hennes. Hun hadde ikke lyst til å tilbringe tid ute i kulden med kjæledyret sitt. Hun bestemte seg for å ta skrittet fullt ut og si ja til huset som Borettslaget tilbyr. I nabolaget der hun bodde... <Fortsettelse>

"Kvinde befriet fra stress fra tidligere arbejdsgiver"

- Del 2

<Fortsat>

… Ved at besøge sin gamle arbejdsgiver i ny og næ, kom hun frem til, at det stadig var svært at ændre noget i virksomhedskulturen. Hun bemærkede dog, at andre medarbejdere havde haft lignende oplevelser. Det stoppede ikke kun ved midlertidig 'sygemelding'. Hun var i stand til at lære af dem, hvordan arbejdsmiljøet havde udviklet sig under hendes pensionering. Bekymringerne om 'ulige behandling' var blevet en kendsgerning for hende, fordi hendes klage blev taget til efterretning. Hun fik svar fra kommunen: for hende var det dog et emne, der ikke længere kunne tie stille. At fortælle sin historie gav hende endelig den tilfredsstillelse, hun havde håbet på. Men på et tidspunkt indså hun, at der var få mennesker omkring hende, der virkelig kunne forstå hende. Fordi hun længe havde ledt efter bolig og spurgt hist og her, lykkedes det hende at finde lidt ro med sig selv ind imellem. De mennesker, hun kendte, var af forskellig oprindelse. Der var ikke én blandt dem, der var ens. I hendes øjne var hver person bare en lille smule anderledes end resten. Det gjorde det lidt spændende. I hendes tilfælde krævede det nogle kræfter at finde (og turde finde) en vis grad af tillid til nogen, fordi hun ved sådan et møde straks fornemmede, hvem der hørte til eller ikke hørte til hendes 'gade'. Det var lige meget, hvilken 'retning' nogen kom fra. Hun fortolkede en 'retning' på sin egen måde. En dag lod hun en bekendt vide, at det ikke var hendes mål at finde en passende samtalepartner. Men hun ignorerede andre, der 'skulle' fortælle hende, hvad hun skulle gøre med hendes liv. Det havde hun oplevet meget af tidligere. Hun kom engang i selskab med både mænd og kvinder i sit miljø. Ikke alle kunne nemt indgå i en rigtig samtale med hende, selvom hun var et socialt menneske af natur. Arbejdet som frivillige gav hende lidt mod til at gøre noget ud af hendes liv. Hun fandt kontakt med mennesker vigtig. Hun betragtede det som en prioritet, at dette skulle komme fra begge sider. Ellers kunne tingene være blevet anderledes senere. Den gode forbindelse med hendes nuværende leder (som hun ikke så som sin 'chef') gjorde hende godt. Især i en tid, hvor hun kæmpede med sit eget liv. Hun tog den 'kærlighed og håb', hun modtog fra sine forældre, med sig ind i sit liv. Efter den tid besluttede hun at få et kæledyr. Hun elskede ham. I den tid, hvor hun var hjemløs, var 'dyret' det eneste, der kunne give hende lys. Folk, der talte om hende, fik hun et andet indtryk af. Nogle mennesker gav hende 'gysninger' ned ad ryggen. Kommunikationen med dem var ikke altid glat. Fordi hun foretrak ikke at tage direkte råd fra andre og levede sit eget liv på sin egen måde, følte hun sig mindre afhængig af dem. Hvis hun havde ønsket noget, ville hun have gjort det for længe siden og ikke på den måde, den anden person håbede på. Hun talte om, hvordan nogle mennesker fremstillede hende på en bestemt måde. Da hun citerede uvenlige bemærkninger fra dem, var hun ikke fuldt opmærksom på dem. Det var noget, hun arbejdede på. Også selvom dette emne var ret ubehageligt i hendes 'territorium'. Ingen andre måtte bestemme, hvad hun gjorde med sit liv. Det behøvede hun ikke en guide til. Hun betragtede heller ikke folk, hun så på gaden og indimellem talte med, som rigtige 'ensomme vandrere'. I hendes øjne fik de en hund primært, fordi de gerne ville i kontakt med nogen. Ikke på grund af deres 'ensomhed', som de fleste troede. De mente så, at man bragte en hund ind i huset for at skjule sin ensomhed. Ifølge hende ville denne idé ikke være helt korrekt. Hun følte hurtigt stærkt, at nogle af disse mennesker fik en hund bare for at være sammen med en anden. At lave småsnak kunne have været mere eller mindre den egentlige årsag. Desuden mente hun, at der var mennesker, der fik en hund, som ikke gjorde det af kærlighed. Det, der skete i huset, var historier, som nok ikke alle nåede at høre. Hun så flere ting, som folk helst ikke ville åbne munden for. Desuden var hun ikke rigtig interesseret i det. Hendes eget kæledyr, udover de ubehagelige aspekter af livet, betød næsten alt for hende. Da hun tog sig af ham fra begyndelsen og ofte kravlede ind i hendes seng, fyldte dette hendes liv med varme og energi. Det var hendes eneste håb at komme igennem dagen. Efter arbejde længtes hun efter at kramme ham. Hun nåede endelig sit mål om at finde en passende bolig efter otte års venten. En person, der besøgte lejligheden til en fremvisning, besluttede ikke at tage den. Muligheden ville være hendes. Hun havde ikke lyst til at tilbringe tid udenfor i kulden med sit kæledyr. Hun besluttede sig for at tage springet og sige ja til huset, som Boligforeningen tilbyder. I kvarteret, hvor hun boede... <Fortsættes>

"Nainen vapautui entisen työnantajan stressistä"

- Osa 2

<Jatkuu>

… Vieraillessaan aika ajoin vanhan työnantajansa luona hän tuli siihen tulokseen, että yrityskulttuurissa oli edelleen vaikea muuttaa mitään. Hän kuitenkin huomautti, että muilla työntekijöillä on ollut samanlaisia ​​kokemuksia. Se ei päätynyt vain väliaikaiseen "sairaslomaan". Hän sai oppia heiltä, ​​miten työilmapiiri oli kehittynyt eläkkeelle jääessään. Huolesta "epätasa-arvoisesta kohtelusta" oli tullut hänelle tosiasia, koska hänen valituksensa otettiin huomioon. Hän sai kunnalta vastauksen: hänelle se oli kuitenkin aihe, josta ei voinut enää olla hiljaa. Tarinan kertominen antoi hänelle lopulta toivomansa tyydytyksen. Mutta jossain vaiheessa hän tajusi, että hänen ympärillään oli vain vähän ihmisiä, jotka voisivat todella ymmärtää häntä. Koska hän oli etsinyt asuntoa pitkään ja kysellyt sieltä täältä, hän onnistui välillä löytämään rauhan itsensä kanssa. Hänen tuntemat ihmiset olivat eri alkuperää. Heidän joukossaan ei ollut yhtäkään samaa. Hänen silmissään jokainen ihminen oli vain hieman erilainen kuin muut. Se teki siitä vähän jännittävää. Hänen tapauksessaan vaati jonkin verran vaivaa löytää (ja uskaltaa löytää) tietyn tason luottamuksen johonkuhun, koska sellaisessa tapaamisessa hän aisti heti, kuka kuului tai ei kuulunut hänen "kadulleen". Sillä ei ollut väliä, mistä "suunnasta" joku tuli. Hän tulkitsi "suunnan" omalla tavallaan. Eräänä päivänä hän ilmoitti tuttavalle, että sopivan keskustelukumppanin löytäminen ei ollut hänen tavoitteensa. Hän ei kuitenkaan huomioinut muita, joiden "pitäisi" kertoa hänelle, mitä tehdä elämällään. Hän oli kokenut sitä paljon aiemmin. Kerran hän joutui seuraan sekä miesten että naisten kanssa ympäristössään. Kaikki eivät voineet helposti käydä todellista keskustelua hänen kanssaan, vaikka hän oli luonteeltaan sosiaalinen henkilö. Työ kuten vapaaehtoistyö antoi hänelle rohkeutta tehdä jotain elämästään. Hän piti yhteyttä ihmisiin tärkeänä. Hän piti ensisijaisena, että tämän oli tultava molemmilta puolilta. Muuten asiat olisivat voineet myöhemmin mennä toisin. Hyvä yhteys nykyiseen johtajaansa (jota hän ei nähnyt "pomokseen") teki hänelle hyvää. Varsinkin kun hän kamppaili oman elämänsä kanssa. Hän otti vanhemmiltaan saamansa "rakkauden ja toivon" mukaansa elämäänsä. Sen jälkeen hän päätti hankkia lemmikin. Hän rakasti häntä. Hänen kodittomuutensa aikana "eläin" oli ainoa, joka pystyi antamaan hänelle valoa. Ihmiset, jotka puhuivat hänestä, saivat hänestä toisenlaisen vaikutelman. Tietyt ihmiset saivat hänen "väreet" alas hänen selkärangansa. Kommunikointi heidän kanssaan ei aina ollut sujuvaa. Koska hän ei halunnut ottaa muilta suoria neuvoja ja eli omaa elämäänsä omalla tavallaan, hän tunsi olevansa vähemmän riippuvainen heistä. Jos hän olisi halunnut jotain, hän olisi tehnyt sen kauan sitten, eikä sillä tavalla kuin toinen toivoi. Hän puhui tavasta, jolla jotkut ihmiset kuvasivat häntä tietyllä tavalla. Viitatessaan heidän epäystävällisiin huomautuksiinsa hän ei kiinnittänyt niihin täyttä huomiota. Se oli jotain, jonka parissa hän työskenteli. Vaikka tämä aihe oli melko epämiellyttävä hänen "alueellaan". Kukaan muu ei saanut päättää, mitä hän teki elämällään. Hän ei tarvinnut siihen opasta. Hän ei myöskään pitänyt ihmisiä, joita hän näki kadulla ja joskus jutteli heidän kanssaan, todellisina "yksinäisinä kävelijinä". Hänen silmissään he saivat koiran pääasiassa siksi, että he halusivat ottaa yhteyttä johonkin. Ei heidän "yksinäisyytensä" vuoksi, kuten useimmat luulivat. Sitten he uskoivat, että yksi koira toi taloon piilottaakseen yksinäisyytensä. Hänen mukaansa tämä ajatus ei olisi täysin oikea. Pian hän tunsi vahvasti, että jotkut näistä ihmisistä hankkivat koiran vain ollakseen seurassa toisen kanssa. Pienen keskustelun pitäminen saattoi olla enemmän tai vähemmän todellinen syy. Lisäksi hän uskoi, että oli ihmisiä, jotka hankkivat koiran, jotka eivät tehneet sitä rakkaudesta. Se, mitä talossa tapahtui, olivat tarinoita, joita kaikki eivät luultavasti saaneet kuulla. Hän näki useita asioita, joista ihmiset eivät halua avata suutaan. Sitä paitsi hän ei ollut siitä todella kiinnostunut. Hänen oma lemmikkinsä, paitsi elämän epämiellyttävät, merkitsi hänelle melkein kaikkea. Koska hän piti hänestä huolta alusta asti ja ryömi usein sänkyynsä, tämä täytti hänen elämänsä lämmöllä ja energialla. Se oli hänen ainoa toivonsa selviytyä päivästä. Töiden jälkeen hän halusi halata häntä. Hän saavutti vihdoin tavoitteensa löytää sopiva asunto kahdeksan vuoden odotuksen jälkeen. Joku, joka vieraili huoneistossa katsomassa, päätti olla ottamatta sitä. Mahdollisuus olisi hänen. Hän ei halunnut viettää aikaa ulkona kylmässä lemmikkinsä kanssa. Hän päätti ottaa askeleen ja sanoa kyllä ​​asuntoyhdistyksen tarjoamalle talolle. Naapurustossa, jossa hän asui… <Jatkuu>